Чим радує український футбол – він може несподівано нагадати давно забуті, але такі цікаві сторінки своєї історії. От, наприклад, у першу лігу заявився «Епіцентр» із Дунаївців, який переїхав у Кам’янець-Подільський. І не просто переїхав, а повністю змінив дислокацію, він тепер «Епіцентр» (Кам’янець-Подільський).

І я тут же згадав, що це не перша команда з КамПоду у першій українській лізі. А про першу – ой як варто згадати, бо то була феєрична історія.

Значить, існувала така команда «Темп» із міста Шепетівка. Навіть у вищій лізі грала. Але в сезоні-1994/95 вона… ну, скажімо так, майже здохла – і, щоб хоч якось вижити, переїхала до обласного центру, в Хмельницький, об’єднавшись із аматорською командою «Адвіс». Втім, протягла ця хмельницька команда лише пів сезону – і взимку-95/96 зникла остаточно. Але!

Її місце якимось там робом (90-і…) забрали собі власники аматорської команди «Імпульс» із Кам’янця-Подільського. Як вам, до речі, маршрут – з півночі області на самий південь? 🙂 Забрали і вирішили заявитися під власною назвою у першу лігу. Посеред сезону. Такі були часи.

Досвіду ігор на серйозному рівні у «Імпульсу» був рівно один матч. У тому ж сезоні команда з Кам’янця-Подільського стартувала у Кубку України, програвши у першому ж поєдинку (на своєму полі) «Кераміку» з Баранівки 0:1. (Ще одне забуте ім’я.) Але новоспечений клуб не став брати нікого із «Темпа-Адвіса», а заявився своїми, аматорськими силами. Ба більше, вони і назву для команди придумали в останній момент – тому, див. фото, на програмках з першого свого матчу вони ще були вказані, як «Імпульс». Але на поле вийшли уже як «Ратуша».

Вийшли, прогнозовано програли 0:2 – «Ворскла» тоді рвалася у вишку (де перебуває досі), там феєрив Чуйченко, який забив другий гол. А ще Шарій не реалізував пенальті. Одним словом, без шансів. Та й що ви хочете, як через неповні пів року ця ж команда обіграла «Динамо» (4:3)!

0:2 від лідера – це ще було по-божеськи. Ось вам результати наступних матчів команди.

Дніпро Ч (г) – 1:3

Динамо-2 (д) – 0:3

СК Одеса (д) – 0:1

Металург Нк (д) – 0:2

Скала (г) – 0:4

«Скала», до речі, зайняла останнє місце у тому сезоні, набравши у 42 матчах лише 9 очок!

Закарпаття (г) – 0:2

Буковина (д) – 0:4

Кристал Ч (д) – 0:6

Хімік С (г) – 0:8

Як бачимо, справи з кожним туром йшли усе гірше й гірше…

Металіст (г) – 1:7

Нафтовик (д) – 0:1

Явір (д) – 0:2

Поділля (г) – 0:7

Дербі було програне в одні ворота. Майже. Бо все-таки у першому таймі господарі забили «лише» п’ять голів.

Хімік Ж (г) – 0:6

Верес (д) – 1:4

Третій забитий гол в історії команди! І останній…

Львів (д) – 0:7

Шахтар Мк (г) – -:+

Просто не приїхали на гру. Ну дійсно, ото пертися аж у Макіївку…

Сталь А (г) – -:+

Виявляється, тоді за дві неявки не виганяли з чемпіонату. О були часи.

Поліграфтехніка (д) – 0:2

Нафтохімік (д) – +:-

І нарешті, ось вона, довгоочікувана перемога! Щоправда, лише технічна, бо суперник вирішив не заморочуватися і теж не приїхав на гру. Останній тур, кінець червня, чуваки собі місце в лізі на наступний сезон забезпечили…

Отже, «Ратуша» (Кам’янець-Подільський) за усю свою історію формально взяла участь у 21 поєдинку. 20 із яких програла, а 1 таки виграла. Правда, через неявку суперника. Загальний рахунок голів – 3/71.

На цьому історія професійного футболу в Кам’янці-Подільському завершилася. Клуб розформували, гравці хто повернувся до аматорського футболу (в основному), хто подався світ за очі. Між іншим, кілька гравців таки пограли на професійному рівні. Так, Віталій Рижковой не те що за «Десну» чи «Явір» з «Єдністю» побігав, і а у Московії за КАМАЗ відіграв неповний сезон. А Микола Лахмай у топ-дивізіоні чемпіонату Молдови (не якийсь там прямо рівень, та все ж) провів більше 100 поєдинків.

І тепер, через 26 з половиною років, перша українська ліга повертається у містом над Смотричем! Побачимо, яким буде це повернення. Підозрюю, що все-таки кращим, ніж у «Ратуші».