Ми оце сьогодні увечері гуляли з дружиною, поки у неї вихідні, багато говорили – і от що згадали. Є такий московитський фільм «Жила-была одна баба».

Я дивився якось, хотів подивитися художнє втілення історичних подій (режисер там дуже детально, хоч і у лайт-версії показав; у лайт, бо, як він сам сказав, «люди ходять у кіно не для того, щоб опісля повіситись», а відчуття було дійсно схоже на бажання повіситися).

І от там був епізод, де у господарстві – класичному такому, старші батьки, молоді два сини з невістками – загнали коня. Все звернули на молодшу невістку, головну героїню, і свекор її батогом відлупашив.

Так от, чоловік – хіба з петлі її уночі витягнув. А так – не заступився взагалі.

А вам ця диспозиція – батьки, два сини, невістки – нічого не нагадує? Правильно – «Кайдашеву сім’ю» нашого великого Нечуя-Левицького.

А тепер згадайте епізод, коли батько, свекор тобто, не то що вдарив, а просто замахнувся на невістку, на Мотрю тобто. Ось цитата:

«Чого це ти розходилась? Та я тобі не подивлюся в зуби! — крикнув Кайдаш, і його темні очі заблищали: він замахнувся на Мотрю рукою.

— Тату, в Мотрі є чоловік, — сказав понуро Карпо. — ви не дуже на неї махайте кулаками».

Я вже не кажу про епізоди із таким явищем, поширеним у московитів настільки, що українки на помежів’ї не хотіли виходити заміж у московитські села. Я про снохацтво. (Про українок – це відомий факт, етнографами зафіксований, десь отам на Слобожанщині чи Сіверщині, Сумська, здається, область, там справді українські та московитські села через це і не перемішувалися – бо у нас дурних не було з тими вошивими родичатися.) Там, у фільмі тобто, таких моментів два – перший, коли головна героїня підслухала, як свекор займається сексом із старшою невісткою, а потім, на якесь релігійне свято, свекор «по пьяні» хотів трахнути і молодшу (а вона його відштовхнула і випадково убила).

Ви уявляєте собі снохацтво в «Кайдашевій сім’ї»? Та Карпо за руку, підняту на свою дружину, батька мало не побив. І Мотря, між іншим, теж не пальцем роблена, їй пальця в рота не клади. Та і Мелашка, коли її почали ображати – порівняно із головною героїнею «Жила-была одна баба» то і не образи були, а так, милі сімейні базари, – втекла з села світ за очі.

До речі, тему снохацтва навіть Петя Бампер у своїй серії «Увідєть унітаз і умєрєть» обігрує. А в українській культурній традиції – ну, я всю спадщину не досліджував, звісна річ, але щось мені не пригадається у жодному варіантів, ні серйозному, ні жартівливому, щоб отака от тема фігурувала.

Отака у їх, касатіков (яке гидотне слово, еге?), скрепи. І такі ми «адін народ».

ЗІ. І це я про оту муму тургенівську і Чіпку Варениченка не згадав. Там також – паралелі проводь-перепроводься.