Чесно кажучи, мене уже давно дістали як сраколизи нинішньої влади, так і її опоненти, які оперують безглуздими, а часто взагалі вигаданими «аргументами» проти нинішньої влади. Одні в принципі, а інші – тим, що вони просирають протест проти Зеленського і «Слуги народу». Тому ось вам коротенька «методичка», якщо ви самі не доганяєте, o co chodzi.

Так от. На мою думку, є чотири реальні, а не висмоктані з пальця чи взагалі вигадані в стилі «Батько Єрмака очолював ГРУ СРСР» чи «Хто там розмінував Чонгар?» причини, чому Зеленський має піти з посади президента на наступних виборах і взагалі завершити свою політичну кар’єру. (А потім хай їздить по Європі і читає лекції на тему «Як я переміг Хуйла».)

Причина 1 – Порошенко

Уся довоєнна внутрішньоукраїнська діяльність Зеленського – це боротьба із попередником. Зараз можна багато говорити про те, що у цього попередника не було своїх попередників (або вони були, але у більшості населення України викликали негатив, тому напівзаочна боротьба з ригами була підтримана цією більшістю не через вплив телевізора, а через виняткову мерзотність влади Януковича). Можна багато говорити про те, що Зеленського розізлила передвиборча кампанія, усі ті натяки на наркомана і т. ін. Але.

Подумайте і скажіть (якщо, звісно, у вас є мізки, у яких сірої речовини вистачає на щось більше, ніж на реакцію а-ля-бик-на червону-ганчірку на прізвище «Порошенко») – навіщо нам президент, який головною своєю задачею бачить боротьбу із попередником? Чи навіть з попередником, який може стати (і, скоріш за все, стане) опонентом на наступних виборах? Навіщо нам президент, який уміє тільки ворогувати? Ми точно збираємося реформувати країну, щоб вступити в ЄС? Чи хочемо знову зануритися у гидотні політінтриги в стилі Московії чи Кучми (згадайте, як той виграв вибори-99)?

Я так собі думаю, що Україна уже пережила часи постсовкового ідіотизму – і цілком собі дозріла до більш-менш європейського стилю життя, зокрема, політичного. (При усіх прибацаних Новомиколаївках, яких ще багато в країні. Але їх відразу не здихаєшся, на відміну від одного політика.) А Зеленський – це не європейський стиль життя. І про це йдеться у наступній причині.

Причина 2 – НАТО

Я давно слідкую за соціологією, яка оцінює ставлення українського населення до вступу країни у НАТО. Нічого нового я вам не розкажу – колись давно за це було кільканадцять відсотків українців, зараз – «конституційна більшість» чи біля того. Це ви чудово знаєте і без мене. Але.

Я слідкував за цим показником під час війни. І помітив одну цікаву річ. Ця річ – це було падіння прихильників НАТО десь пару місяців тому. Прямо під час війни, так. Уявляєте собі? В країні іде війна, а люди раптом перестали хотіти до єдиної організації, яка може захистити нас ядерною зброєю. Ні, те, що в Україні повно безголових істот – це відомий факт, але я зараз не про це. А про причини їхнього тимчасового НАТОскептицизму.

А цей скептицизм був викликаний відповідними заявами представників нинішньої влади. Уявляєте – іде війна, а на Банковій сьогодні розказують, що треба йти в НАТО, завтра кажуть, що не дуже те НАТО й треба, а за тиждень знову кажуть, що нас треба якнайшвидше туди прийняти.

Розумієте, однією із важливих чеснот політиків має бути прогнозованість. І, між іншим, навіть в Україні за такі стрибки у різні боки політики теж розплачуються. Спитайтеся десь там у бомжів на вокзалі Київ-пасажирський СанСанича Мороза – він вам розкаже, як просрав свою політичну кар’єру (точніше, продав, звісна річ) під час спікеріади-2006.

Прогнозованість політиків – це важливо і потрібно не тільки для самих політиків, а і для країни. Коли політичні еліти послідовно і поступово ідуть у визначеному напрямку – див. навіть не Польщу чи Чехію, а країни Балтії, які стартували на початку 90-х у приблизно однакових з нами умовах. А у нас подібна послідовність і прогнозованість, точніше, її зачатки, з’явилася тільки після революції 2014 року.

І справа не тільки в НАТО. А у всьому в принципі. Я вважаю, що Україні, як європейській країні (а найкраща частина нашої нації безперечно є частиною Європи), потрібні прогнозовані і послідовні політики. А не ті, хто смикаються у різні боки. Згадайте тільки, скільки разів «Слуга народу» міняла свою ідеологію (ясно що на словах, але). А тоді згадайте, хто зайняв 3 місце у першому турі президентських виборів у Франції. Такий же відвертий опонент чинного президента, як і Марін Ле Пен. Але – ультралівий. І він, звісна річ, не міг підтримати ультраправу представницю. А у нас – комуністи запросто підтримували партію великих промисловців.

Зеленський не був, не є і не буде послідовним політиком. У першу чергу тому, що він «новоє ліцо», тобто ніфіга не політик. Значить, такий президент нам не потрібен. Чи я неправий?  Хоча, звісно, у нього є одна послідовність, і прізвище її…

Причина 3 – Єрмак

Пам’ятаєте, як Порошенка клювали за тих чи інших персонажів? Он деякі ЗМІ досі пишуть про Гладковського, називаючи його «Гладковський (Свинарчук)» (що, на мою скромну думку, уже є показником рівня ЗМІ, яке у нормальному суспільстві мало б бути нерукопожатним і збанкрутувати). Але при усіх мінусах попередньої влади – вона реагувала на запити суспільства. На 100% чи не на 100 – можна дискутувати, але те, що реагувала, визнавали навіть її опоненти.

Зеленський не реагує на запити суспільства. Принаймні, на ту частину суспільства, яке є рушійною силою нації і країни. Інакше б ні Єрмака, ні Татарова на Банковій не було б уже давно. Але вони є. А це значить, що для Зеленського ці персонажі важливіші за майбутнє країни.

І мене зараз, ви знаєте, не цікавить – чи у них компромату повні валізи, чи без них Зеленський не може й кроку ступити. Це неважливо. Бо яка різниця, чому президент України хєрить майбутнє країни заради двох токсичних персонажів – бо боїться компромату чи боїться взагалі усього. Я – не бачу різницю. Якщо ви бачите – підкажіть, куди дивитися.

І проблема не просто у двох прізвищах. А у тому, що заради тих чи інших персонажів Зеленський може похерити наш поступ до ЄС та НАТО. (Може і не похерити, але я перевіряти не хочу – мені, по-перше, вистачило 2019 року, а по-друге, мені уже 43 роки, а батькам моїх під 70. Навіть я з такими експериментами можу не дожити до світлого майбуття, що вже говорити про них.)

Я уже якось писав у ФБ, повторюся – Україна стане членом Євросоюзу не при Зеленському. При ньому вона не стане членом ЄС, бо не виконає усі умови. А не виконає тому, що Зеленський не реагує на запити суспільства – і готовий заради своїх єрмаків похерити справедливі вимоги суспільства. А це зіткнення «єрмаки-татарови-коломойські проти євро реформ» – воно обов’язково буде. Яку сторону обере президент Зеленський? По-моєму, це очевидно – першу. От і все. Якщо ви хочете стати громадянами Євросоюзу не на пенсії – робіть відповідний висновок. Якщо, звісно, матимете таку можливість, оскільки у нас досі триває…

Причина 4 – війна

Для мене є очевидним, що Зеленський провалив підготовку до війни. Можна дискутувати на тему «Якби вибори виграв Порошенко, війна б почалася раніше, тільки й усього» – але навіть якби у Порошенка був рік на підготовку, він би використав цей час значно ефективніше.

Зеленський же займався чим завгодно – піаром, боротьбою з Порошенком, працевлаштуванням Саакашвілі, Великим будівництвом (на яке були викинуті мільйони – причому абсолютно безглуздо, приїдьте у колишній Новомиколаївський район Запорізької області і побувайте на трасі Н-08 у районі перехрестя біля села Новокасянівка, подивіться, як там зробили те перехрестя – і поспостерігайте, скільки там автівок їздить і куди; скажете мені потім, чи варто було викидати туди гроші), заявами про шашлики і т. ін.

При цьому українське озброєння припинили розробляти, виготовляти, впроваджувати у серію. Скільки у нас «Стугн», які внесли свою добрячу лепту у захист Києва? Скільки у нас «Богдан», яка стала ключовим фактором відвоювання Зміїного? Скільки у нас «Нептунів», які потопили крейсер «Москва»? А скільки могло – і мало! – бути?

От я і думаю. Московія нікуди не дінеться. А навіщо нам президент, який уже одного разу просрав підготовку до великої – можливо, головної в історії країни, війни? Щоби що? Дати йому ще один шанс? Повторюю – мені 43 роки, батькам під 70. Я не хочу і не збираюся віддавати комусь роки свого життя для експериментів.

Я хочу на чолі держави адекватну, прогнозовану, послідовну персону, яка розуміє, куди треба вести країну, яка реагує на запити суспільства, яка має в голові певну ідеологію – споконвічну чи привнесену, неважливо, апостол Павло теж спочатку був негативним персонажем – і не буде ставити власні інтереси аж настільки вище інтересів суспільства, нації і країни.

Чи є такою персоною Зеленський? Відповідь очевидна – ні. Тому, на мою думку, ніякого другого терміну у нього бути не повинно. Крапка.