поема

Серед москальських єбенєй

Жила одна сім’я.

Отєц – алкаш, їбав свиней,

Казав: «Любов моя».

.

Мамаша гнала самогон,

Труїла ним народ.

Синок з дитинства був гандон,

Брав у чеченів в рот.

.

І ще була у них дочкА,

Вона ж – в.о. свині.

Та вийшла заміж за торчка,

Лишила єбені.

.

Жила сім’я, як всі кругом.

Девіз – «Бухай-ригай».

Усе було у них путьом.

Не жизнь, а справжній рай.

.

Папаша з дєцтва строк мотав,

На пляшці посидів,

Зато не бачив – красота! –

Піндосів і жидів.

.

Кормілєц в шахті гарував

Як справжній патріот.

Хуй через раз уже стояв –

Спіймав десь ізотоп.

.

Казали, що малий обсос

Случився в адюльтер.

Синок і справді був раскос,

Як Сунь Хунь Чай, ліфтер.

.

І ще колись у них був дід,

Із тих, хто «воював».

Та з’їв цироз його, і слід

Десь в єбенях пропав.

..

Тож одним словом, смисл життя

Звичайний був у них.

Любили Путіна-царя,

Що їх беріг від лих.

..

І от в хвилину чарівну –

Буває в жизні фарт –

Прийшла повістка пацану.

Узяв його азарт.

.

Напивсь бояри і кричав:

«Іду нацистів бить!»

Побив старушку згоряча

(Та їй і так не жить).

.

Гуляли вирядки три дні,

Дєрєвня упилась.

Так проводжали єбені

Героя на Донбас.

..

Зібравсь у путь солдат-боєць

(Да, звать його Іван),

І на прощаніє отець

Сказав йому: «Їблан,

.

Не посрами землі святой,

Зігни там всіх в дугу!

За нами Путін, Шнур і Цой!

І, як його, Шойгу».

.

От полустанка Соплєжув

Відправився состав,

І за три тижні на війну

Боєць Іван попав..

.

«Ну чо, салаги?» – «Та нічо», –

Промимрив взвод гурьбой.

І КМБ провів нохчо

З посьолка Свинторой.

.

Хоч анус і болів спєрва,

Але терпів Іван.

Бо чітко пам’ятав слова,

Що так звелів Рамзан!

.

Після посвяти наш боєць,

Як опитний солдат

(Бригади «путінських яєць»!),

Відправився в наряд.

.

Наряд у нього був простий:

Насрать нацистам в дім

І командиру принести

Магнітофон ЕлДжі.

.

Із першим не було проблем,

Бо після сухпайка

Іван з бурятом Василем

Нахезяв кізяка.

.

А із завданням номер два

Случився поворот –

Бо, виявилось, бандерва

Іспользує айпод.

.

А ще айпади і айфон…

Іван тут озвірів –

І, мстя, в їдальні між вікон

Три кучки наложив.

.

Хоч вигріб Ваня за провал

В начальства піздюлєй,

Воєнний бит його тривал

Надалі як єлей.

.

Внєдряя хвацько русскій мір

В бєндеровських містах,

Добув Ванюша із квартир

Трофеїв – просто страх!

.

Мамаші чайник і труси,

Батяні – модний гель.

Ночами Ваня то носив

З біндеровських осель.

.

Не раз возив увесь той хлам

У Білорусь КамАЗ.

Й на заздрість рідним єбеням –

Новенький унітаз!

.

Коли ж приїхав цінний груз

До Ваніних батьків –

Так Рейх не святкував аншлюс –

Сім днів бенкет гудів.

.

Щоправда, батя добухавсь

І обміняв трофей

На бочку бражки, шмат ковбас

І двох нових свиней.

.

Мамаша в сльози. «Виручай!» –

Синочку в телефон.

«Не вслідкували – твій девайс

Пропив старий гандон».

.

Солдат в отвєт загнув матюк,

Цигарку допалив.

«Нє ной, найду вам пару штук.

Багаті тут хахли.

.

На натовскіх харчах укроп

Жирєєт, підарас.

Та і понятно – хто б нє смог,

Воруя русскій газ!»

.

Тож, заспокоївши сім’ю,

І на укропів злий,

Пішов Іван на прю свою –

За євросральник в бій!

.

…Герой про мрію не казав

Нікому і ніде,

Та скримздити давно мічтав

Загадочне біде.

.

Но – не судилось єбеням

Побачить диво з див.

Пропав під Києвом Іван,

В полоні опинивсь.

.

Зав’яли помисли отца

Про унітаз б/у –

Занесло русского бойца

В застінки СБУ.

.

Хапали серце жаль і гнів,

І нуртувала кров:

Один бурят їм розповів

Що бачив там «Азов».

.

Пів року в безкінечну мить

Убгав трагічний чин.

Та вітром звістка вже летить –

На обмін їде син!

.

У визначений час і день

Зібралося село

Й на полустанок Залупень

Стрічать бійця прийшло.

.

Стоять на вулиці столи,

Парують вкусно щі.

По чарках бражку розлили.

«Ну што, товаріщі, –

.

Завів промову голова. –

Іван-то наш – герой!

Как нє старалась бандерва,

А прібил он домой!»

.

Застіллю – старт, гуляй, душа.

Святкують єбеня.

Не описати у віршах

Щасливішого дня.

.

Але в одну застільну мить

Помітив дивне поп –

Що ветеран не п’є, мовчить

І їсть один укроп.

.

Задумливий селом ходив

(Геть на серйозних щщах),

А якось в мами попросив

Іван зварить борща.

.

Відомий в єбенях алкан,

Прозванний Тиць-Пиздиць,

Казав, що чув, як наш Іван

Шепоче «Паляниць».

.

А якось, рившись рюкзаком

(«Де тут та мазь від блох?»),

Знайшла мамаша дивний том –

«Міхновський. Декалог».

.

«Подумаєш, яке цабе!»

Отєц – швидка рука –

Рішив здасть сина в ФСБ.

Та запізнивсь слєгка…

.

Якраз світила повня в дім.

Ригав батяня в таз.

Маман забулася у сні

Під Пушкіна рассказ.

.

Аж тут Іван, як зомбі, встав,

Обличчя в ніч задер.

«Героям слава!» проказав

І став – Степан Бандера!

.

Миттєво батько хміль зігнав,

Де й дівся мамин сон.

А син (не син вже!) заричав:

«Так скаже мілійон!»

.

В папаши смикнуло плече

Від страхітливих слов:

«Повз тебе, Батьку, потече,

Дніпром москальська кров!»

.

«Іван» протяжно ревонув:

«Настав розпла-а-ати час!»

Аж тут об голову йому

Розбився унітаз!

.

То був (що значить русскій ген!)

Алкан, фанат «Любе».

А за сумісництвом – агент,

Полковник ФСБ.

.

…Ховали Ваню потайки

На цвинтарі старім.

Те бачили лиш павуки

При вранішній зорі.

.

Село мовчало. Лиш сусід

Казав, що підгледів

На шиї у Івана слід

Бандерівських кликів…

.

…Пройшли роки. Заріст погост.

Помер, допившись поп.

А на могилі в повний рост

Зацвів страшний укроп!

.

23,30.04.2022