поема
Серед москальських єбенєй
Жила одна сім’я.
Отєц – алкаш, їбав свиней,
Казав: «Любов моя».
.
Мамаша гнала самогон,
Труїла ним народ.
Синок з дитинства був гандон,
Брав у чеченів в рот.
.
І ще була у них дочкА,
Вона ж – в.о. свині.
Та вийшла заміж за торчка,
Лишила єбені.
.
Жила сім’я, як всі кругом.
Девіз – «Бухай-ригай».
Усе було у них путьом.
Не жизнь, а справжній рай.
.
Папаша з дєцтва строк мотав,
На пляшці посидів,
Зато не бачив – красота! –
Піндосів і жидів.
.
Кормілєц в шахті гарував
Як справжній патріот.
Хуй через раз уже стояв –
Спіймав десь ізотоп.
.
Казали, що малий обсос
Случився в адюльтер.
Синок і справді був раскос,
Як Сунь Хунь Чай, ліфтер.
.
І ще колись у них був дід,
Із тих, хто «воював».
Та з’їв цироз його, і слід
Десь в єбенях пропав.
..
Тож одним словом, смисл життя
Звичайний був у них.
Любили Путіна-царя,
Що їх беріг від лих.
..
І от в хвилину чарівну –
Буває в жизні фарт –
Прийшла повістка пацану.
Узяв його азарт.
.
Напивсь бояри і кричав:
«Іду нацистів бить!»
Побив старушку згоряча
(Та їй і так не жить).
.
Гуляли вирядки три дні,
Дєрєвня упилась.
Так проводжали єбені
Героя на Донбас.
..
Зібравсь у путь солдат-боєць
(Да, звать його Іван),
І на прощаніє отець
Сказав йому: «Їблан,
.
Не посрами землі святой,
Зігни там всіх в дугу!
За нами Путін, Шнур і Цой!
І, як його, Шойгу».
.
От полустанка Соплєжув
Відправився состав,
І за три тижні на війну
Боєць Іван попав..
.
«Ну чо, салаги?» – «Та нічо», –
Промимрив взвод гурьбой.
І КМБ провів нохчо
З посьолка Свинторой.
.
Хоч анус і болів спєрва,
Але терпів Іван.
Бо чітко пам’ятав слова,
Що так звелів Рамзан!
.
Після посвяти наш боєць,
Як опитний солдат
(Бригади «путінських яєць»!),
Відправився в наряд.
.
Наряд у нього був простий:
Насрать нацистам в дім
І командиру принести
Магнітофон ЕлДжі.
.
Із першим не було проблем,
Бо після сухпайка
Іван з бурятом Василем
Нахезяв кізяка.
.
А із завданням номер два
Случився поворот –
Бо, виявилось, бандерва
Іспользує айпод.
.
А ще айпади і айфон…
Іван тут озвірів –
І, мстя, в їдальні між вікон
Три кучки наложив.
.
Хоч вигріб Ваня за провал
В начальства піздюлєй,
Воєнний бит його тривал
Надалі як єлей.
.
Внєдряя хвацько русскій мір
В бєндеровських містах,
Добув Ванюша із квартир
Трофеїв – просто страх!
.
Мамаші чайник і труси,
Батяні – модний гель.
Ночами Ваня то носив
З біндеровських осель.
.
Не раз возив увесь той хлам
У Білорусь КамАЗ.
Й на заздрість рідним єбеням –
Новенький унітаз!
.
Коли ж приїхав цінний груз
До Ваніних батьків –
Так Рейх не святкував аншлюс –
Сім днів бенкет гудів.
.
Щоправда, батя добухавсь
І обміняв трофей
На бочку бражки, шмат ковбас
І двох нових свиней.
.
Мамаша в сльози. «Виручай!» –
Синочку в телефон.
«Не вслідкували – твій девайс
Пропив старий гандон».
.
Солдат в отвєт загнув матюк,
Цигарку допалив.
«Нє ной, найду вам пару штук.
Багаті тут хахли.
.
На натовскіх харчах укроп
Жирєєт, підарас.
Та і понятно – хто б нє смог,
Воруя русскій газ!»
.
Тож, заспокоївши сім’ю,
І на укропів злий,
Пішов Іван на прю свою –
За євросральник в бій!
.
…Герой про мрію не казав
Нікому і ніде,
Та скримздити давно мічтав
Загадочне біде.
.
Но – не судилось єбеням
Побачить диво з див.
Пропав під Києвом Іван,
В полоні опинивсь.
.
Зав’яли помисли отца
Про унітаз б/у –
Занесло русского бойца
В застінки СБУ.
.
Хапали серце жаль і гнів,
І нуртувала кров:
Один бурят їм розповів
Що бачив там «Азов».
.
Пів року в безкінечну мить
Убгав трагічний чин.
Та вітром звістка вже летить –
На обмін їде син!
.
У визначений час і день
Зібралося село
Й на полустанок Залупень
Стрічать бійця прийшло.
.
Стоять на вулиці столи,
Парують вкусно щі.
По чарках бражку розлили.
«Ну што, товаріщі, –
.
Завів промову голова. –
Іван-то наш – герой!
Как нє старалась бандерва,
А прібил он домой!»
.
Застіллю – старт, гуляй, душа.
Святкують єбеня.
Не описати у віршах
Щасливішого дня.
.
Але в одну застільну мить
Помітив дивне поп –
Що ветеран не п’є, мовчить
І їсть один укроп.
.
Задумливий селом ходив
(Геть на серйозних щщах),
А якось в мами попросив
Іван зварить борща.
.
Відомий в єбенях алкан,
Прозванний Тиць-Пиздиць,
Казав, що чув, як наш Іван
Шепоче «Паляниць».
.
А якось, рившись рюкзаком
(«Де тут та мазь від блох?»),
Знайшла мамаша дивний том –
«Міхновський. Декалог».
.
«Подумаєш, яке цабе!»
Отєц – швидка рука –
Рішив здасть сина в ФСБ.
Та запізнивсь слєгка…
.
Якраз світила повня в дім.
Ригав батяня в таз.
Маман забулася у сні
Під Пушкіна рассказ.
.
Аж тут Іван, як зомбі, встав,
Обличчя в ніч задер.
«Героям слава!» проказав
І став – Степан Бандера!
.
Миттєво батько хміль зігнав,
Де й дівся мамин сон.
А син (не син вже!) заричав:
«Так скаже мілійон!»
.
В папаши смикнуло плече
Від страхітливих слов:
«Повз тебе, Батьку, потече,
Дніпром москальська кров!»
.
«Іван» протяжно ревонув:
«Настав розпла-а-ати час!»
Аж тут об голову йому
Розбився унітаз!
.
То був (що значить русскій ген!)
Алкан, фанат «Любе».
А за сумісництвом – агент,
Полковник ФСБ.
.
…Ховали Ваню потайки
На цвинтарі старім.
Те бачили лиш павуки
При вранішній зорі.
.
Село мовчало. Лиш сусід
Казав, що підгледів
На шиї у Івана слід
Бандерівських кликів…
.
…Пройшли роки. Заріст погост.
Помер, допившись поп.
А на могилі в повний рост
Зацвів страшний укроп!
.
23,30.04.2022