Я люблю роздивлятися ці фото. І ось що помітив у описі однієї із них.

Це фото видатного фотографа Сергія Прокудіна-Горського. Він був одним із піонерів кольорової фотографії, багато поїздив по Російській імперії із своїм фотоапаратом, зробив багато знімків – крім власне Московії, заїхав на Урал і в Західний Сибір, на Кавказ (Грузія, Азербайджан, Дагестан) і Туркестан.

І на територію України трохи заїхав. Прокудін-Горський побував у Путивлі та на його околицях. Он фото нагорі – це саме з Путивля, відоме навіть місце, звідки зроблене фото. Та світлина значно більша, ніж там нагорі, я просто вирізав хатки, мені дуже сподобалося це документальне свідчення саме сільської архітектури.

А ось українка в селі десь під Путивлем. Це 1904-05 роки. Тобто цьому фото 117 років. Ну, а людина на світлині народилася… Ану спробуйте визначити вік цієї жінки/дівчини самостійно.

До речі, Путивль тоді був частиною Курської губернії. І от є у Прокудіна-Горського фото з іншої частини Курщини, точно не з околиць Путивля, бо він би підписав.

І ось це фото.

А тепер дивіться, як підписав це фото сам Прокудін-Горський.

А ось вам дані перепису 1897 року по Курській губернії (це усе населення, якщо взяти окремо сільське, яке менш русифікувалося, то буде іще більше).

Як бачимо, у трьох повітах україномовних жило більше, ніж московитомовних, а у Суджацькому – майже порівну.

Ми часто зітхаємо за Холмщиною, Лемківщиною на заході, Стародубщиною на півночі. Але і на сході Україна у свій час втратила немало території та людей.

І ці ж курські повіти – це аж ніяк не рекорд. Ось подивіться на Острогозький повіт Воронезької губернії (нині це території Білгородчини та Вороніжчини).

Як вам, еге ж?

До речі, на Острогожчині народився один дуже відомий українець. Звуть його Микола Костомаров, а місцем його появи на світ стало село Юрасівка, нині у Ольховатському районі Вороніжчині.

Ось така коротенька історія із втраченої нині східної України.