Гакслі, Ровлінг і чудовий новий світ

Історія із цькуванням письменниці Джоан Ровлінг не завершується.

Думаю, ви в курсі, що у вільному, цивілізованому, демократичному світі зацькували відому письменницю Джоан Ровлінг за те, що вона посміла висловитися упоперек домінуючій ідеології – зокрема, заявила, що “трансгендерні жінки” не повинні мати такі самі права, як жінки (перебувати з жінками у одних роздягальнях і туалетах, наприклад). А ще вона висміяла словосполучення “менструюючі люди”, яким намагаються замінити слово “жінка”.

(Якщо цікаво, ось вам лінки на BBC та сайт самої Ровлінг, я на цьому зупинятися не буду.)

Після цього розпочалася справжня антировлінгівська кампанія, її почали задвигати на 33-й план у титрах до нових фільмів, написаних за її гарріпоттерівською сагою (сам виконавень ролі Гаррі Поттера на неї накинувся, забувши, що він до цієї ролі, як люблять писати деякі українські ФБ-дописувачі, ніхто і став кимось саме завдяки Гаррі Поттеру).

Це все добре відомо і сталося не зараз. Я хочу поговорити про свіжу історію.

Значить, авторитетне консервативне видання The Spectator написало кілька днів тому про скандал навколо опитування у The Guardian. Де начебто проводилося опитування щодо “людини 2021 року” – і коли стало зрозуміло, що перемагає Ровлінг, опитування закрили.

У The Guardian пояснили, що це було не опитування, а просто видання звернулося до читачів – мовляв, а давайте ви запропонуєте свої варіянти на номінацію “Людина року”, ну, он як у Time. Читачі почали запропоновувати, а потім їм сказали – насправді, ні, не сказали, просто закрили прийом варіянтів, бо… ну, хз, бо, певно, натішилися. Ніякого притомного пояснення від The Guardian у тому ж The Spectator не отримали. Єдине, що у The Guardian визнали, що так, “на фоні дебатів на тему” блаблабла багато хто дійсно запропонував Ровлінг.

Але я навіть не про це хотів поговорити. ЗМІ є ЗМІ, це не істина у останній інстанції, а усі ці опитування чи “бажання дізнатися думку читачів, яке (бажання) не є опитуванням” (гиги) проводяться на їх майданчиках і за їх правилами. Я ось про що.

Ресурс fullfact.org, який спеціалізується на фактчекінгу, присвятив цій ситуації статтю. Не їй навіть, а статті у виданні Breitbart, де стверджувалося, що – див. вище. Ну, ясно, там, у тексті fullfact йдеться про те, що уже було сказано вище, але одна фраза мене зачепила. Ось вона.

“Then there’s the claim that J.K. Rowling was in fact leading this “poll”.

Following the article’s publication on 15 December, there was a prominent activity on Twitter under the #IStandWithJKRowling hashtag to encourage people to vote for Ms Rowling”.

Тобто – видання заявляє, що, мовляв, є твердження, що сама Ровлінг і розганяла те “опитування” на The Guardian на свою користь, бо (!) в твіттері з’явився тег #IStandWithJKRowling на її підтримку і з пропозицією голосувати за неї.

Розумієте, в чому гидотність цього твердження. Воно ж прямо повторює усі кремлівські наративи щодо України. Як тільки у нас починаються якісь протести проти антиукраїнської (що в принципі означає “промосковитська”) влади – тут же там, за порєбріком, починаються розповіді про “руку Держдепа”, “печеньки Нуланд” і т. ін. Тобто якщо відбувається щось, що, на думку Кремля, діє проти його інтересів – значить, це обов’язково організовано клятим Піндостаном. Бо люди ж самі не можуть встати і вийти – що ви, які люди, причому тут люди!

От тут – така сама позиція. З’явився тег на підтримку Ровлінг? Ага, ну ясно, це усе сама Ровлінг і організувала! Люди? Не смішіть. Люди на таке здатні.

От коли проходять акції на підтримку ЛГБТ-спільноти – це да, це vox populi, тут все зрозуміло. Бо це прогресивно і сучасно. А коли хтось виступає на протилежній стороні – то це, звісно, “злиє проіскі врагов”. В число яких уже давно записана та ж Джоан Ровлінг. За свою “поперечну” позицію.

До речі, а хоч би й сама вона розігнала той тег. Що, люди на підтримку ЛГБТ самі зорганізовуються і на вулиці виходять? Нічого подібного. Є структури, які мають фінансування, ці структури і проводять, організовують акції на підтримку цієї спільноти, вимагаючи якихось прав і преференцій для себе. Чому їм можна – а Ровлінг ні?

Є така традиційна тема для дискусій – чия ідея антиутопії, Джорджа Орвелла чи Олдоса Гакслі, є життєздатнішою, чия ідея врешті-решт має більше шансів на перемогу. Як на мене, то у західному світі, з його культом демократії, прав людини і т. ін. – упевнено перемагає Гакслі і його суспільство, яке заганяють до “чудового нового світу” під гаслами “загального щастя суспільства”. Між іншим, у його легендарному романі, написаному ще 1932 року, є такий момент – слова “батько” і “мати” вважаються непристойними, справжньою лайкою. Щодо лайки не знаю, але те, що у деякий країнах Заходу ці слова почали вилучати із шкільних анкет – це відомий факт. Причому традиційно для гакслієвського світу – із найкращими намірами. Як, власне, і увесь чудовий новий світ Олдоса Гакслі.

P.S. До речі, а ви ніколи не замислювалися над тим, що перемогу Дональда Трампа на виборах-2016 забезпечило не ільки московитське втручання, а й реакція частини американського суспільства на оце лівацько-гакслієвське прагнення “загального щастя суспільства” у виконанні Обами та його посіпак? (Щоправда, натомість, як це часто буває, обрали не притомного поміркованого республіканця-консерватора, а припездяного медійного персонажа. Що ж, буває і так. Чи ж нам про це не знати…)

One thought on “Гакслі, Ровлінг і чудовий новий світ

Написати відповідь до Дмитро Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s