Допоможіть Олесі! Чи не Олесі?

Трохи про допомогу онкохворим. Чи не онкохворим. Чи не допомогу…

Якось у мене в Фейсбуці почала вилазити у рекламних блоках цікава реклама. Однотипна така.

Сторінки, присвячені дітям, які хворіють на онкологію. Сторінки досить типові. Називаються або просто іменем дитини – як ось тут, Миша, або чимось на кшталт “Спасите Мишу”.

На сторінках мінімум конкретної інформації. В основному фотки, відео, і текст, який б’є по емоціях. Причому так б’є, що, коли така реклама вилізла у застосунку Duolingo, який з мого смартфону юзає мій син – то він прийшов і розповів мені про неї, додавши, що мало не розплакався, коли прочитав.

Я неодноразово бачив пости чи сторінки, присвячені таким дітям. У нашої з дружиною однокурсниці, яка була дружкою у нас на весіллі, сину діагностували онкологічне захворювання. (Ті, хто читають мене в ФБ, бачили, я перепощував її пост-прохання.) І як виглядають справжні сторінки – я знаю. Там є детальна інформація, є фото медичних документів – одним словом, усі докази того, що гроші справді потрібні хворій людині (дитині). А тут – одні емоції. Це мене відразу насторожило. Я вирішив докопатися.

Випадок підвернувся досить швидко. ФБ-реклама викинула ось таку сторінку – “Олеся“. У даних сторінки, ліворуч, красувався ось такий лінк – https://give.meirimtikva.org/campaign/605c688c4988435785981627

Клікаю на лінк. Там висить відео (реалістичне, правда? нижче зрозумієте, чому) – і лист! В якому є деяка конкретика.

Мене, звісно, здивувало, чому “Оля”, а не “Олеся” (червоним виділив), а потім взагалі “Олся” (помаранчевим підкреслив). І ще от що здивувало – в пості від 10 травня написано, що збір грошей завершений, а уже в пості від 18 травня, без пояснень, мовляв, поновлюємо збір грошей з тих чи інших причин, просто написано – збір грошей у доларах, євро і шекелях.

Але принаймні є якась конкретика. Пішов шукати.

І шо ви думаєте – знайшов!

Олеся Мазур – це реальна людина. І реальна історія. (Див. вище момент про відео. Зрозуміли, чому реалістичне?) Про неї писали ЗМІ, досить поважні, не якісь там зливні бачки. Ось, наприклад, стаття в “Еспресо”.

А ось у статті на сайті “Твоє місто” є навіть лінк на Facebook-сторінку матері Олесі, Оксани Мазур. Звісно ж, я поліз перевіряти.

Відразу побачив різницю між аккаунтом матері і сторінкою “Олеся”. На сторінці остання інфа була за серпень. У матері новини про доньку серпнем не завершилися, можете самі переконатися – за другу половину грудня є, детальна розповідь про лікування, про препарати і т. ін.

Але от що мене насторожило. І в статтях, і на аккаунті у матері – написані картки українських банків. На сторінці “Олеся” – тільки лінк на отой сайт, де можна пожертвувати гроші. “Хтозна, – подумав я, – може, через той сайт по світу збирають, а через аккаунт – вдома, в Україні”. Але вирішив перепитати.

Написав у коментарі під останнім постом на сторінці – пост за 23 серпня, нагадаю, а у матері на аккаунті свіжі, грудневі пости є. (У нашої дружки, коли вона писала про стан сина – така сторінка, створена нею, була постійно прив’язана перепостами з її власним аккаунтом) – на дурочку, мовляв, а чи немає у вас карт українських банків, щоб закинути гроші туди? Відповіді досі немає. І взагалі активності не видно на сторінці.

Написав також під постом на аккаунті матері – чи ваша то сторінка “Олеся”? І от що вона мені відповіла: