Нєсколько сновідєній двоєчніка Віті

Автор суворо попереджає – всі нищезазначені персонажі та дії, які вони проізводять, є АБСОЛЮТНО ВИГАДАНИМИ.  Бо хіба ж могло статися в нашій благословенній Україні щось подібне?

Початок 60-х років. Невеличке шахтарське містечко на сході України. Запилюжені (подекуди – обригані) вулиці, п’яні мужики, женщіни і собаки. Асфальта на дорогах нема, зато єсть банди, шо знімають з людей шапки і гвалтують дівчат. В центрі містечка стирчить красний флаг, а по околицях – сині морди. З місцевих достопрімєчатєльностєй ще можна виділити автобазу та СІЗо, що знаходяться одне навпроти одного. Липень, спека, літня ніч…

В порослій мохом та павутинням халупці (шо гордо називається “шахтьорскій домік”) спить хлопчик Вітя.  Вітя високого зросту та дурного ума, за шо його прозвано Хамом. Мами у Віті немає, папа – алкаголік. Їсть Вітя тоді, коли папа не п’є, тобто дуже рідко. Зараз папа саме закінчив свій черговий алкогольний анабасіс, тому голодний Вітя спить неспокійно. Час від часу йому сняться кошмари.

Кошмар перший

Бачимо незнайоме Віті місто (він навіть уві сні дивується). Місто чисте, красиве та охайне. На центральній площі зібрався натовп. Під’їжджає автобус. На автобусі написано “Віктор Янукович – моє життя належить народу України”. Автобус здоровий. Людей багато. Вони гудуть.

Відчиняються двері, і з автобусу виходять молоді коротко стрижені, як після тіфу, хлопці. За ними виходить щось дуже здорове і страшне. Натовп розуміє, що це Янукович. Янукович посміхається. Натовп скандує.

Натовп.  Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!

Янукович (до тіфозних).Заберіть його на хуй.

Тіфозні (стиха). Талпу? Та іх багато. Не то шо пєнсіонєр в Житомірской області…

Натовп продовжує скандувати. Янукович крізь зуби посміхається. В цей час з натовпу вилітає і повільно наближається до Януковича велетенське і хиже Яйце. Яйце б’ється об піджак Януковича. Янукович нахиляє голову, як колгоспний бугай, дивиться на пляму від Яйця.

Янукович (раптом усвідомивши всю жахливість того, що сталося). Бля, шо ж мєнє Люся скажет. Тока ж з хімчистки забрали…

Янукович завалюється, як колгоспний бугай після молотка зоотехніка. Тіфозні спочатку остовпіло дивляться, як Янукович гепається сракою на асфальт, потім підхоплюють його і несуть невідомо-куди.

Янукович (опритомнівши). Куда ви мене тащітє, криси оранжевиє?!

Тіфозні. Молчі, Хвьородовіч. В хімчістку, шоб Людміла Алєксандровна нічо не побачила.

Натовп розходиться, тим часом біля автобуса метушаться якісь типи, що розкидають по периметру камінюки та штативи від телекамер, а потім самі ж знімають їх на відео. Насувається дощ.

Хлопчик Вітя неспокійно спить, крутиться. Але ось потроху заспокоюється  і знов поринає в обійми Морфея.

Кошмар другий

Місто. Таке ж красиве, як і попереднє, але набагато більше. На центральній площі величезний натовп, всі (або майже всі) в рятувальних жилетах, шарфах, шапках, краватках та стрічках. В руках у людей рятувальні прапори. Люди щось скандують.

Віддалік стоїть невиразного кольору будівля, здалеку схожа на велетенську собачу буду. На буді написано три букви – “ЦВК”.

По ЦВК бігають – сіамський близнюк з підпільним прізвищем Клюєв, оберштурмбандфюрер Медведчук та інші суркіси. Головним у ЦВК Підрахуй, далекий нащадок Квазімодо.

Клюєв (підбігає до Підрахуя). Бля, Сірьога, гдє в тєбя транзітний сєрвєр спрятан?! (Клюєв промовляє слова почергово кожною з двох голов та страшно розмахує всіма чотирма руками, від чого Підрахуй блідне).

Підрахуй (запинаючись). Отама. Натє ключь.

Клюєв з Медведчуком хватають ключа та, хижо клацаючи зубами, зникають у напрямку, вказаному Підрахуєм. Підрахуй переводить подих та витирає з лоба піт, а з ширіньки – сечу. Але недовго, бо з’являється Янукович.

Янукович (грізно). Йобана сука, Ківаша, чо я до сіх пор нє прєзідєнт?!

Підрахуй (підлабузницьким тоном). Січас, січас, Віктор Хвьодоровічь.

Янукович (ще грізніше). І бігом мені! А то мєнє в Донєцк пора, Ахмет жде… (При цих словах Янукович боягузливо хреститься та потирає враз засвербілого носа).

Підрахуй біжить у напрямку транзітного сєрвєра, через якусь мить виходить звідти з кіпою бумаг. На бумагах цифри. Деякі бумаги Підрахуй викидає у вікно, і їх ловлять люди у рятувальних стрічках. Підрахуй піднімається на трибуну, відкашлюється.

Підрахуй (урочисто, але голос помітно тремтить). Іменем Лєоніда Дан… Конституції, оголошаю результати второга тура. Ітак, побідив Віктор Хвьодорович Янукович, він забрав… набрав більше бюлютєнів.

Люди в залі кричать “Геть!”, “Нахуй!” і таке інше. Підрахуй скривається за якимись дверями. Янукович, замотавшись у біло-голубий прапор з написом “Тому шо сміливий” пиздує до дверей. Відчиняє їх – і раптом різко стрибає в напрямку трибуни.

Янукович (дико кричить). Закройтє двєрі, закройтє двєрі!

Клюєв, медведчук, суркіси та інші. Шо, шо, шо там такоє?!

Всіх розпирає цікавість впереміж зі страхом, тому до дверей ніхто не підходить. Раптово скло у вікні лопається і до кіманти влітає страшна, як Брітні Спірс на пенсії, жінка. Жінку звуть Люся.

Люся. Всє ко мнє! Я хочу здєлать заявлєніє!

Всі, окрім Януковича, який обхопив руками голову і тихо гойдається на стільці, примовляючи “Казли, казли і криси…”, підбігають до Люсі.

Люся (залазячи на трибуну). Я тока шо  с оттуда. Там – просто оранжевий шабаш!

Люди жахаються. Медведчук падає в обморок.

Люся. От представте собі – бігають наколоті апельсини по площаді і всім предлагають американські валяночки. Отакоє от.

Янукович (до Люсі, негромко). Та заткнись ти, дура лубяная.

Люся (не звертаючи уваги). По тєлєвізору казали, шо прийшов якийсь Мєнін Гіт, жидок, навєрно, і усім буде капєц, то єсть піздєц. Нада тікать!

Здіймається метушня, тільки Янукович сидить на стільчику і тихо стогне.

Янукович (дуже тихо, ні до кого). Чіво тобі кірпіч не на голову упав…

Хлопчик Вітя все більше крутиться, починає стогнати, але папа не чує, бо п’яний.

Кошмар третій

Шикарний домік в окрєстностях Донбасса. В доміку сто кімнат і один Янукович. Янукович з бодуна, тому голова в нього дуже болить. Він лежить на кроваті, в одній рукі тримає банку з солоними огірками, в другій – пульт от тєлєвізора “Соні”. Рядом лежить вже знана нам Люся. В роті у Люсі свіжі зубні протези, ніс – в гіпсі. З ноздрєй стирчить апарат Єлізарова.

Янукович клацає пультом на кнопку “1”. З’являється напис “УТ-1” і Ющенко.

Янукович (псіхує). От блять!

Клацає на кнопку “2”. З’являється напис “1+1” і Ющенко.

Янукович (псіхує). Та заїбав!

Клацає на кнопку “3”. З’являється напис “Інтер” і Ющенко

Янукович (хуєє). Ну ніхуя сєбє!

Хоче клацнути на кнопку “5”, але ні з того, ні з сього смикається в судомах і на кнопку “5” не клацає. Клацає на якусь іншу. З’являється напис “М1” та “Океан Ельзи”.

Янукович (плюється). Підараси!

В цей час прокидається Люся.

Люся (сонними скляними очима). О, концерт! Вітя, хай буде.

Янукович (замахується на Люсю). Закрий хавало! Мало тобі носа?

Злякана Люся ховається під ковдру. Янукович клацає на різні кнопки, з’являються різні написи і Ющенко.

Янукович (роздратовано). Бля, та заєбали вже!

Його погляд падає на красну кнопку. Він упевнено тисне на неї. З’являється напис “Україна” і Ющенко.

Янукович (в істериці). Бля-а-а, шо ж ето творіцца-а!

Вимикає телевізор, кидає пульта у вікно. В цей час дзвонить телефон. Янукович з жахом дивиться на кольоровий екран мобіли, бо на ньому написано три букви “РЛА”.

Янукович (зігнувшись в три погибелі). Слушаю, Рінат Лєонідич.

Голос в мобілі (спокійно і навіть лагідно). Вітя, включи “Україну”.

Янукович (ридає). Рінат Лєонідич, не нада-а-а!

Голос в мобілі (спокійно, але вже не так лагідно). Вітя, включи “Україну”.

Янукович реве та стогне, але натягає труси і лізе у вікно за пультом. Люся продовжує спати. З носа в неї стирчить апарат Єлізарова.

Хлопчик Вітя кидається уві сні, кричить, стогне, але не прокидається. П’яний батько Віті хропе з такою силою, що перекриває стогін Віті.

Кошмар четвертий

Донецьк. Ранок, холодний січневий ранок в післяінавгураційній Україні. Аеропорт. З туманної далини виринає літак з помаранчевою ватерлінією по борту на синьо-жовтим прапором на фюзеляжі. З літака виходять: Тимошенко – в чорному шкіряному костюмі, Порошенко – з мішком цукерок “Рошен в ціаніді”, Зінченко – лисий і тягне за собою на шворці Тарасика Чорновола. Тарасик брикається, але Тимошенко довгим шкіряним батогом швидко заспокює його.

На трійцю біля будівлі аеровокзалу, в авральному порядку перефарбованому в помаранчевий колір, чекають танки. Тимошенко залазить на головний танк і тикає рукою в напрямку центру міста.

Центр міста. Площа Леніна. Біля пам’ятника Леніну розводять велетенське багаття, приводять дітей. Тимошенко власноручно чикає ножом по тендітних дитячих шийках, підставляє під струмінь крові чашу, потім п’є з неї та пропонує своїм супутникам. Вони теж п’ють. Порошенко, правда, кривиться та заїдає цукерками “Рошен без ціаніду”.

Тим часом стадіони “Шахтар”, “Металург” та “Олімпійський” обносять колючим дротом та заганяють туди людей. Тих, хто живе далеко від вищезазначених споруд, заганяють у шахти та засипають відвалами з териконів. Всюди стоїть плач та стогін народний. Тимошенко із закривавленим лицем хижо посміхається. Вона роззирається навкруги.

Тимошенко (люто реве; навіть Віті уві сні стає трохи дивно від того, що у такої тендітної істоти ТАКИЙ голос). Де Ахметов?!

Порошенко та Зінченко підносять на велетенському шампурі засмаженого Ахметова. Тимошенко з насолодою впивається зубками в сраку Ахметова та відгризає кусок. Пережувавши та проковтнувши відгризене, вона подає знак рукою, і Ахметова кидають людям. Ті теж починають його гризти.

Тимошенко (знов роззирається). Де Янукович?!

Порошенко і Зінченко (з деяким отстрахом та на деякій відстані). Кажуть, в Москву поїхав. До Валоді.

Тимошенко повертається у той бік, де має бути Москва. Їі закривавлена пащека розтуляється…

…але в цей час наляканий Вітя з криком просинається. Зіскочивши з давно не стіраної постелі, він довго крутить головою, поки, нарешті, йому не доходить, що все це тільки сон. Вітя плаче.

Просинається батько.

Батько (заспано-грізно, до Віті). Ти чо рєвьош, вафльониш?

Вітя (плаче). Папа, мєнє сон страшний приснився.

Батько (знов вкладаючись спати). Я ж казав – нехуй у батька пиво пиздить с халадільніка! Напився, тепер хуйня разлічна сниться. Спи, бля. Спи…

Батько починає хропіти. Вітя теж вкладається спати.

Вітя (засинаючи). І шо б воно ото значило?

Липень, спека. Тепла літня ніч. Початок 60-х років. До осені 2004-го ще так далеко… Кінець

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s