Колишній “Супердепор” вилетів у Сегунду Б. Уперше за 40 років. Давайте ж згадаємо найславніший період в історії галісійського клубу.

1991-го під керівництвом Арсеніо Іглесіаса “Депортіво” повернувся в еліту після 18-річної відсутності.

1993-го здобув перше в своїй історії третє місце в Прімері, обігравши на своєму полі “Реал” завдяки дублю Бебето…

…і “Барселону”.

1994-го галісійці мало не стали чемпіонами. Забий в кінці останнього матчу чемпіонату, з “Валенсією”, пенальті Мірослав Джукіч… Але і так сезон вийшов рекордним – перше віцечемпіонство!

1995-го прийшов перший тріумф – Іглесіас на прощання виграв з “Депором” Кубок Іспанії, здолавши у фіналі “Валенсію” (2:1).

А також удруге поспіль “Депортіво” фінішував другим у чемпіонаті.

1996-й – галісійці під керівництвом Джона Тошака дійшли до півфіналу Кубку кубків. Їх зупинив тільки майбутній переможець, “Парі Сен-Жермен”.

Сезон-98/99, перший сезон Хав’єра Ірурети. Команда піднімається з 12-го на 6-е місце в чемпіонаті, доходить до півфіналу Кубку, громить “Реал” 4:0.

2000-й – тріумф Галісії. “Депортіво” – чемпіон Іспанії! Лакоруньці виграли титул у “Барселони”, якій програли його за 6 років до того.

2001-го “Супердепор” фінішував другим, двічі обігравши “Барселону”.

2002-го галісійці в останньому турі вирвали віцечемпіонство у матчі з “Реалом”, який і випереджав їх на одне очко…

…а 6 березня того року, у день 100-ліття “Реала”, “Депор” виграв у нього, на його рідному “Сантьяго Бернабеу”, Кубок Іспанії.

2003-го галісійці після запеклої боротьби із двома “Реалами”, мадридським і сан-себастьянським, фінішували третіми…

…як і у наступному сезоні.

А ще 2004-го “Депортіво” дійшов до півфіналу ЛЧ, програвши там з мінімальним рахунком 0:1 “Порту”. У чвертьфіналі галісійці у матчі-відповіді знищили на своєму полі чинного володаря трофея, “Мілан” – 4:0.

За рік команду залишив Ірурета, і на цьому історія легендарного “Супердепора” була завершена. Вони ще виграли свій перший європейський трофей – скромний Кубок Інтертото 2008-го…

…але в Кубку УЄФА вилетіли ще у 1/16-й від “Ольборга”.

2011-го “Депортіво” уперше за 30 років понизився у класі, але тут же повернувся до Прімери. Знову вилетів – і знову повернувся.

Але вище 15-го місця так і не піднявся, 2018-го року завалившись у Сегунду втретє за вісім сезонів.

У першому сезоні “Депор” фінішував шостим, програвши у фіналі плей-офф “Мальорці” – 2:0 і 0:3.

А тепер, навіть ще не зігравши матч останнього туру проти “Фуенлабради”, вилетів і з Сегунди. Ось як потішаються над заклятими суперниками фанати “Сельти”, яка втрималася у Прімері.

В групі 1 Сегунди Б, де тепер гратиме чемпіон Іспанії 2000-го року, цього сезону грало усього чотири команди із Галісії (із 20 всього). Найвище місце, п’яте, зайняла команда “Корухо”, із однойменного передмістя Віго. В цьому місті, куди наступного року приїде на матч “Депортіво”, живе трохи більше 5 тисяч людей, стадіончик вміщує півтори тисячі  (“Ріасор” – 32 660), а команда тільки з 2010-го гравє у Сегунді Б, до того ж вона бовталася між Терсерою та регіональними змаганнями.

Зате “Депортіво” точно зустрінеться із старими знайомими по Прімері – “Реалом” і “Атлетіко”, “Гетафе” і “Спортінгом”. Правда, це будуть дублі команд із елітного дивізіону. А також у цій групі грає дубль “Сельти” – що може бути принизливіщим для команди за дербі із резервом свого головного суперника?

До речі, у сезоні-1980-81 “Депортіво” грав у Сегунді Б (див. фото). Один-єдиний сезон. Причому разом із “Сельтою” (і у тієї це був єдиний чемпіонат у цьому дивізіоні) – тож Іспанія побачила два справжніх галісійських дербі. Тоді виграла команда з Віго – і у матчах між собою, і у турнірі. Але обидві галісійські команди на пару піднялися до Сегунди. Щоб більше ніколи не занурюватися настільки глибоко. До сьогоднішнього дня. Отже, наступного сезону “Сельта” – у Прімері, а “Депортіво” – у Сегунді Б…