Сьогоднішня новина зі стадіону імені Лобановського стала справжньою бомбою. І це дуже добре. Ось чому.

По-перше, призначення Луческу – це справді весело і цікаво. Це наш “Проклятий Юнайтед”. Ну от подумайте – усі ці “диамівські серця”, їхній прихід на тренерську посаду викликали тільки одну реакцію – “о Боже, скільки можна” і т. ін. В тих призначеннях не було нічого цікавого, нового. А тут – цілий вихор тем, які можна із задоволенням обговорювати! Про фільм не говорю, ми не Англія, але принаймні кілька цікавих відеороликів чекаю від профільних телеканалів чи передач.

Суркіс оживив, розвеселив цим призначенням болото під назвою “український футбол”. За це йому дякуємо перший раз.

По-друге, не треба бути навіть випускником середньої школи, щоб розуміти, що Луческу в “Динамо” – це скандал. Це негативна реакція фанатів. Це крок проти фанатів, які є великим надбанням “Динамо” (ні в кого в Україні немає такого потужного фанатського руху, як у ДК). І Суркіс цим кроком протиставив себе їм.

В принципі, те, що “Динамо” – така ж ватно-совкова контора, як “Шахтар”, нейтральним людям зрозуміло давно. Але фанатів не відштовхувала навіть персона Медведчука, у партії якого нині (як і раніше, до речі, просто назви були інші) перебуває Григорій Суркіс. Можливо, тепер, нарешті, відштовхне. А там, дивись, і до українського варіянту “Юнайтед оф Манчестер” – “Динамо-1927”, наприклад – дійде. За це дякуємо Суркісу вдруге.

По-третє, ні для кого не секрет, що Луческу будував у “Шахтарі” зовсім інший футбол, ніж той, у який грає “Динамо”. Тобто або Суркіс взагалі не розумів, кого він запрошує – або він готовий до аж таких кардинальних змін. (У кардинальні зміни в самому Луческу я не вірю, йому вже 74, хто в такому віці буде мінятися, ще й під такий сумнівний проєкт.) Значить, “Динамо” може продемонструвати, що воно не просто “лежить на старих запилюжених вимпелах”, а є живою структурою, яке намагається осучаснитися.

Луческу – це крок убік від догм, що у випадку із “Динамо” скоріше плюс, і то великий. Іноді треба змінити те, що давно здається непорушним. Іноді воно приносить друге дихання і нове життя. У випадку з “Динамо”, схоже, саме така ситуація. За це дякуємо Суркісу втретє.

Отже, з нетерпінням чекаємо матчу за Суперкубок! А там – будь, що буде 🙂