Ніякої “дружби російського та українського народів” не існує і ніколи не існувало. Тепер це підтвердили із самого Мордора.

Учора чеченський напівкровка Асланбек Дудаєв, якого всі знають як “русского” Владислава Суркова, дав цікаве інтерв’ю. Його, звісно ж, розібрали на цитати, а я пропоную звернути увагу на головну цитату. Цитату, яка фактично знищує десятки років радянської і пострадянської пропаганди. Ось вона:

“Отношения с Украиной никогда простыми не были, даже когда Украина была в составе России. Украина для имперской и советской бюрократии всегда была делом хлопотным. То атаман Полуботок подведет, то западенцы к Гитлеру переметнутся. Принуждение силой к братским отношениям — единственный метод, исторически доказавший эффективность на украинском направлении. Не думаю, что будет изобретен какой-то другой“.

От цей імперець Сурков-Дудаєв прямим текстом говорить, що ніякі російський – імперський тобто – та український народ братніми ніколи не були. А було просте захоплення однією країною іншої, чому ж і довелося “принуждать силой к братским отношениям“. Ви не дивуйтеся, тут слово “братским” за давньою комуняцькою традицією (та і царською теж, хоча при комуняках вона розцвіла буйним цвітом) є нічим іншим, як маскуванням. В СРСР і РФ любили і люблять приховувати свої наміри за красивими словами. Пам’ятаєте, як комуняки “за мир” боролися? Отож-бо й воно. Тут теж “Братские” просто приховує стосунки імперії та колонії.

Але приховує погано. Власне, взагалі не приховує, бо ж прямим текстом сказано про “принуждение”. Де ви бачили гарні, братні стосунки “по принуждению”? Ну, хіба що в совку, в самій Московії – в тому суспільстві і шлюб “по принуждению” це нормальне явище. Там у них все – “по принуждению”. Бо по-доброму з ними ніхто ніколи не хотів мати справу. Точніше, московити самі по-доброму не намагалися – а потім уже, після усіх тих новгородських, казанських та інших масакр хто там з ними хотів мати справу.

Чому ж Дудаєв-Сурков не боїться говорити про це вслух? Та просто тому, що він чудово знає, наскільки тупий як їхній московитський холоп, так і змосковщений малоросійський дурник. Він чудово знає, наскільки сильно зазомбовані їхні мізки (чи те, що від них залишилося). Саме тому і Путін про захист “русского мира” спокійно говорить, мовляв, всюди, де нашою мовою говорять, це наші люди, і ми їх будемо захищати – читайте “окупувати”. І на медалях за “возвращение” Крима стоїть така “палевна” дата. Бо на тих і цих дурнів це усе одно не вплине. Проведіть такий експеримент – роздрукуйте ці слова Суркова, вийдіть на вулицю, покажіть пересічному лохторату і спитайте, що він думає тепер про “дружбу народів”. Я більш ніж упевнений, що лохторат промукає традиційний запхнутий йому в голову ще Сталіним набір міфів. Причому навіть не спробувавши подискутувати з вами. Ні, просто він видасть цей штампований набір – і все.

Але все одно такі речі треба виловлювати і висвітлювати. “Дружбоуродскість” мізків малоросів, вона ж теж не на порожньому місці взялася. Її туди вдовбували. Методично і постійно. От і тепер так треба – методично показувати і розказувати, тим паче, імперці самі залюбки надають для цього “ілюстративний матеріал”.