Ви не повірите, але “какаяразніца” може бути навіть у таких місцях, про які ви й не думали. Ось дивіться.

Всі ви знаєте (а хто ні – знайомтеся) Процишина. Ось ці його шедеври.

Звернули увагу, якою мовою співається?

А тепер оці його шедеври.

А тут якою мовою?

Ви скажете – ну-у-у, там же Коен і Дассен, англійська і французька, ясно що довелося українською співати, щоб було зрозуміло. Так я про це й кажу – там довелося, а тут же “какая разніца”, всі і так зрозуміють, еге? 🙂

До речі, є в сучасній українській музичній сатирі приклади, коли московитомовні пісні були переспівані (із відповідним актуальним смислом) українською – і анічогісінько не втратили. Так-так, я саме про Ореста.

Ну, і, звісно, головний шедевр.

Можна ж? Можна.

А можна і так, що – все одно ж усі знають цю мову, то навіщо.

Це не в якості докору Процишину (хто я такий в цій сфері, щоб йому висувати якісь претензії), а до того, що “какаяразніца” може бути значно ближче, ніж ви думаєте.

Ну і так, щоб ви ще раз, або взагалі уперше в житті послухали усі ці шедеври. Зайвим не буде 😉