І ніхто ж за язик не тягнув. Сам, все сам. Треба тільки спостерігати і бачити.
Як вам відомо (а якщо невідомо – розказую), я порохобот. В сенсі, що голосував за Порошенка, вважав і вважаю його єдиним із реальних кандидатів у президенти, за кого може голосувати проукраїнська, проєвропейська, процивілізаційна і просто думаюча людина.
Як вам відомо (а якщо невідомо – розказую), я з вищесказаних причин (не про “порохобота”, а про чотири останні прикметники у попередньому реченні) не люблю нинішню владу і її представників в цілому (а то й усіх повністю). Ба більше – не просто не люблю, а зневажаю, вважаючи їх як мінімум недоумками і бездарями, а як максимум ворогами України і українськості.
Але.
Ви бачили десь у мене на сторінках, на сайті пости, тексти, де я б із серйозним видом присікувався б до Зеленського, Гончарука та ін. за якісь банальні речі, які вони там сказали, чи, наприклад, як ото зараз Фейсбук біситься із відео та фото минулого Гончарука, де він то в студії підпрацьовував масовкою, то на мітингах активістом.
Стібуся – в форматі “Ладик NEWS” – це є. Але це, повторюся, стьоб, сатира якщо хочте. Але всерйоз наїжджати на того ж Зеленського за якісь там абсолютно тупі речі – скажімо, як його дружина плаття не того кольору вділа у Японії, то пів Фейсбука показилося…
Але. Відкриваю я один телеграм-канал. Щоб відразу було зрозуміло – ось дані його автора.
Так, це той самий журналіст із “1+1”, у якого проводили обшук і забрали комп на роботі СБУшники.
А от що він пише.
Я не знаю, як це коментувати. Хіба що те, що після таких от постів, текстів, заяв, дойобок – чудово зрозуміло, чому українські журналісти в загальній своїй масі є гівном, яке не має права ні на яке особливе ставлення, яке ми бачимо, як тільки комусь із них проломлять голову – “ай-яй-яй, ЖУРНАЛІСТА побили”. От коли такому куксіну проломлять голову – знайте, що це не журналіста побили, це побили працівника ЗМІ. Працівника, який просто працює за і на чиїсь гроші. Не більше. Права автоматично називатися ЖУРНАЛІСТОМ це їм не дає. Це не журналісти – це журналоїди.
ЗІ. Із претензією, що це він не на роботі написав – подітє в сад, будь ласка. Бо коли такому куксіну проломлять голову десь не на роботі, а на вулиці – ви чомусь забудете, що це не на робочому місці, а цілком може бути простий грабіж, ви ж відразу будете верещати, що побили ЖУРНАЛІСТА. А як він пише щось у себе в соцмережах – то це начебто уже і не журналіст, еге?