Свіжа соціологія, яка дещо підтверджує.
В січні 2020 року потужностями ЦСМ та Українським інститутом соціальних досліджень імені Олександра Яременка було проведене дослідження, серед питань якого було і питання про релігійну приналежність.
Ось такими вийшли результати.
З цієї таблиці можна зробити два підтверджуючі висновки.
Висновок 1. Зважаючи на те, що і до появи ПЦУ показники “УПЦ КП + УАПЦ” були приблизно такими ж (а, за логікою, мали бути б меншими, оскільки не одна сотня парафій перейшла із “УПЦ” МП до ПЦУ) – можна сказати, що парафіяни, які переходили до ПЦУ, просто формалізували своє бажання бути частиною УКРАЇНСЬКОЇ церкви, а не малоросійської філії “церкви” московитської.
Висновок 2. Згадаємо приблизну кількість парафій трьох християнських структур.
ПЦУ (38,6% вірян) – 7100;
“УПЦ” МП (20,7% вірян) – більше 12000;
УГКЦ (9,8% вірян) – 3800.
Таким чином, кількість парафій на 1% парафіян – у УГКЦ 387, у ПЦУ 183, а у “УПЦ” МП 579. Чому у УГКЦ така щільність парафій – зрозуміло, в силу етнографічних, історичних та навіть географічних причин (гори, менший репресивний вплив комуністичної влади і таке інше). А звідки така щільність парафій у онуфріївської філії кремлівсько-гебешної псевдоцеркви, особливо зважаючи на те, що вона панувала на густонаселеному сході, де, на відміну від карпатських сіл, одна церква може охоплювати не десятки, а тисячі людей?
А все просто. Гроші. Податкові та інші пільги. Гроші, задля яких (точніше – в тому числі й задля яких, бо є іще й пропагандистський, “русскомірський” фактор) усі ці пустопорожні парафії і створювалися. Гроші, через які (точніше, в тому числі й через які, бо є іще й пропагандистський, “русскомірський” фактор) Гундяєв і Онуфрій так чіпляються за Україну, її територію і людей. Хоча, як бачимо, людей-то якраз і не дуже. Так скоро дійде до того, що грекокатоликів в Україні буде більше, ніж МПшників – але гундяївці-онуфріївці переважатимуть за кількістю порожніх храмів, у які ніхто не ходитиме. Але це й неважливо – аби грошики/, зароблені на пільгових мутках, капали.