Ситуація із одним із найтитулованіших клубів українського футболу прогнозовано доходить до абсурду. І це правильно. Чи як мінімум логічно.

Логічно, бо це Україна. Це Україна тому, що влаштовуються цілі ток-шоу на тему “Ай-яй-яй, що ж робити із приватною власністю, у якої є власник”. Те, що там феєрять такі малоадекватні персонажі як власник іншого львівського клубу (тобі яке, питається, діло? Я прямо бачу, як власник “Бетіса” переживає, як там у “Севільї” з грошима і перспективою…) – це питання номер шістнадцять. Але сам факт такого ток-шоу…

Розумієте, у нас в країні досі люди не доросли до елементарного. До того, що є ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ. І нею розпоряджається її ВЛАСНИК. І більш ніхто. У “Карпат” є власник? Є. Навіть два, судячи з тієї неофіційної, звісно ж, інформації, яку вдалося добути журналістам. Далеко не бідні люди. Не хочуть фінансувати клуб? Оголошуйте банкрутство – і алга. В Іспанії купа клубів зникла, на їхнє місце прийшли нові клуби з практично ідентичними назвами (причому не приписуючи собі історії попередників!). І футбол в цілому від цього не постраждав. Я пригадую єдиний випадок (можливо, їх і більше), коли місцева влада зайнялася спасінням клубу – це в Уельві, де рятували “Рекреатіво”. Але це тому, що “Рекреатіво” – це найстаріший клуб Іспанії. Це – вивіска, бренд. Це віха і знак. Без якого неможливо уявити іспанський футбол.

“Карпати” – знак? Спірне питання. По-перше, тому, що ці “Карпати” не мають жодного трофея – вони з’явилися на світ у січні 1989-го року, а Кубок СРСР завоював інший клуб, який в січні 1982-го став частиною СКА “Карпати” (тобто, точніше, був поглинутий клубом СКА Львів). Я чудово розумію, що ці слова викличуть відповідну реакцію, але треба говорити правду. Нинішні “Карпати” – це не володар Кубку СРСР, нинішня “Зірка” – це не найстаріший клуб України, це екс-“Олімпік”, нинішній “Дніпро-1” (я просто трохи випереджаю час, повірте, ми ще побачимо це) це не фіналіст Ліги Європи 2015 року. За великим рахунком, нинішнє “Динамо” – це не радянський гранд, бо цей клуб був створений влітку 1993-го, а все – історію, трофеїі і т. ін. він просто украв у клуба Безверхого.

По-друге, так, міська влада там виплатила борги “Рекреатіво”. Але власники клубу продали його за символічну суму, аби він продовжував жити. Димінський, а тим паче Коломойський – продадуть свою власність? Ха-ха-ха. Подивіться на “Дніпро”. Та вони краще згноять “Карпати”, до останнього намагаючись (Димінський) щось собі під цю вивіску намутити. (Рабіновича і “Арсенал” не нагадує? Ні? А чому?) Ну, значить, ця структура має згинути, якщо вона всього-на-всього інструмент. Причому інструмент для досить мутних планів.

“А давайте врятуємо “Карпати”, он їх колись німецькі інвестори купити хотіли”. Це іще смішніше. Не так, як “китайці купили ФК “Суми”, але близько. Ну уявіть собі – приїжджають німці, купують “Карпати”. Навіщо? Щоб заробляти гроші? Де? На чому? На продажі телеправ? 🙂 На квитках і атрибутиці? 🙂 На єврокубках? 🙂

“Карпати” – це приватна власність Димінського (чи Коломойського, чи кого там іще). І тільки вони мають право розпоряджатися своєю приватною власністю (в тому числі й тому, що усі ці ПФЛ, УПЛ, ФФУ, УАФ не зробили ніяких запобіжників; пам’ятаєте, як хотіли гарантійний внесок річний зробити, але зупинилися на “чесному слові власника”? Ну от і все, про що тут говорити). Треба їм, що цей актив існував – буде існувати. Не треба – не буде, як “Дніпро”, який акуратно потонув у аматорському футболі, а на момент смерті про нього уже всі й забули.

Людям потрібні “Карпати”? Ну прийде хтось інший, створить “Карпати 1963”, як створили “Металіст 1925” – і ходитимуть люди. Якщо взагалі ходитимуть. Яка зараз, у першій частині цього чемпіонату, відвідуваність домашніх матчів “Карпат”? 3867 глядачів за матч. А тепер спробуйте взяти це число, інші складові (суми, які уболівальники витрачають чи готові витратити на квитки, на атрибутику, на інші ніштячки) – і подумайте, чи можна на цьому базисі щось усерйоз заробити. От я думаю, що не можна. А, значить, клуби – всі – використовуються для інших цілей.

Яких? А от подумайте над цим. І тоді у вас, можливо, з’явиться відповідь на питання “Чи повинні “Карпати” жити, чи вони мають вже нарешті померти”. Знайдіть цю відповідь самі.