Чому “Карпати” мають померти

Вчора я написав, що “Карпати” мають померти, а не жити. Сьогодні я поясню, чому саме.

Звісно, є купа універсальних аргументів, які ви всі знаєте – що це просто іграшка в руках олігарха/бізнесюка/бандоса і т. ін. Але щодо конкретно “Карпат” я хочу поговорити про інше.

Вчора і сьогодні, в обговореннях щодо того, навіщо так впрягся в тему “Карпат” легендарний чєловєк і параход Григорій Козловський, я прочитав купу разів одне й те саме – бо “Карпати” бренд, а “Рух” що таке, Винники… Так от, любі мої, ми  якраз і поговоримо про це.

“Карпати” – бренд. Угу. Але давайте розберемося, що за цим брендом стоїть. Відразу відкидаємо усі пафосні слова про те, що “сьогодні уся Західна Україна уболіває” – цей нафталін передайте Семененку і Ко, які у 90-х травили подібним продинамівським дустом усю Україну. Говоримо про реальні речі, які стоять за цією вивіскою.

Для початку – вчергове – нагадаю, що ніякий Кубок СРСР нинішній ФК “Карпати” не вигравав. Коли батько називає сина на честь померлого діда – це не значить, що цей дід оживає і продовжує своє життя, правда ж? Правда ж. Так само і “Карпати”, створені в січні 1989-го – це не “Карпати”, створені 1963 року і померлі в обіймах сусідів із СКА у січні 1982-го.

Далі. В 90-х роках “Карпати” двічі грали у фіналі Кубку (обидва рази програли “Динамо”, тобто, за великим рахунком, без шансів на сам трофей, тому і фінал можна вважати великим успіхом) і одного разу завоювали бронзові медалі. Досягнення? Безперечно. Але. Все це сталося ще за попередніх власників клубу. Петро Димінський же, як відомо, прийшов до “Карпат” на початку ХХІ століття.

А тепер давайте подивимося на досягнення, зокрема, медальні “Карпат” імені Димінського. А медалі у “Карпат” рівно одні – срібні сезону 2005/06. Так-так, у першій лізі. А це означає, що при Димінському “Карпати” докотилися до вильоту із вишки, де вони перебували з самого першого дня (буквально, бо саме “леви” грали перший матч в історії вищої ліги).

Так, був груповий турнір ЛЄ-2010/11, хоча тут я б назвав досягненням дві нічиї із “Галатасараєм”. Ну, і домашній матч 3:4 із “Борусією”. Це був той короткий період, коли тренером працював Олег Кононов, а Димінський, як кажуть, не дуже займався клубними справами – себто, говорячи прямо, не вмішувався і не заважав тренерському штабу.

Не густо із досягненнями за 18,5 років. Правда, були ще й досягнення в мінус – наприклад, скандал із договірним матчем – який було офіційно визнано таким у самій Лозанні. Або менжування тренерами, яке навіть в українських умовах виглядає диким. Або історії із боргами по зарплаті і смішними офіційними зарплатами. Або історія із “передаванням управління клубом у руки уболівальників”. Або оці багаторічні танці навколо землі.

Одним словом. Бренд “Карпати” за часів Петра Димінського був добряче заляпаний, так що, за великим рахунком – у нормальних умовах, з нормальним ставленням до поняття “репутація” – за цю вивіску чіплятися ніхто при здоровому глузді не став би. Але таких у нас немає. Єдиний випадок, який я пам’ятаю, це Юрій Кіндзерський, який, перевізши “Газовик-Скалу” із Стрия до Львова назвав її іменем міста Лева, але все-таки наголошував, що цей ФК “Львів” не має ніякого відношення до попереднього саме через репутацію того “Львова”. Це такий половинчатий, але все-таки хід.

Більше я подібних навіть жестів не пригадаю. Навпаки, Копитко, перевізши до Львова “Верес” (класна назва, з історією; ви знаєте, що в назвах грецьких клубів ПАОК і АЕК “К” це “Константинополь”? Тобто це пам’ять про те, звідки вони, засновники клубів, прибули у свій час; я тоді писав, що непогано було б зберегти назву “Верес”, щоб було нагадування про те, що клуб мав свою невеличку історію і до Львова) взяв і перейменував його у… ФК “Львів”. І шо, помогло йому чіпляння за ту нікому не потрібну вивіску? Оно вже чутки ходять, що загнеться цей черговий, третій вже “Львів”. А як же магія бренду? 🙂

З “Карпатами” складніше, бо все-таки згадують і українську бронзу і прив’язаний радянський кубок. Але, за великим рахунком, Димінський і Ко просто знищили репутацію “Карпат” – і в нормальних умовах чіплятися за цю вивіску… Особливо коли ти – власник клубу, який сам створив, для якого сам побудував стадіон (а не ходиш і стрибаєш навколо тієї старезної “України”, аби тобі земельки львівської недешевої відвалили), який зробив з нуля – класичний self made man, тобто club. Не без заскоків і плям – через твої характер і поведінку. Та все ж. І ти, створивши усе це – готовий його кинути заради давно зіпсованої, дискредитованої вивіски “Карпат”?

Готовий. Бо всі навколо ж продовжують вважати, що “Карпати” – це ж  огого!”, а “Рух” – це таке, Винники”. Бо під “Карпати” і грошей дадуть, і землю (можливо). Бо це все – оця тупоголова замшілість, інертність і недалекість. Я згадав Кіндзерського у цій статті. Колись я був у нього на інтерв’ю і під час розмови побачив, як у вікно його офісу заглядає людина. Знаєте, хто то був? Іван Яремчук. Гроші прийшов просити. Ви ж в курсі, що Яремчук – це максимально безголова людина і завжди такою був, його колеги по “Динамо” порозказують вам історій про те, як його проститутка на зборах обікрала і т. ін. Ну, а про нинішні походеньки – ігроманія, просрана квартира, історія з дівчатами (там навіть умовний строк був, якщо я не помиляюся) ви в курсі.

Кіндзерський, добра душа, зізнався, що це вже не вперше Яремчук до нього являється (думаю, не тільки до нього). Давав грошей, звісно. Ну бо як – легенда “Динамо”, видатний футболіст. А дав би він, Кіндзерський, грошей просто людині на вулиці? Не знаю. Не питав. Але ясно, що “магія бренду” впливає. Хоча, за великим рахунком, Яремчук давно не видатний футболіст – а просто безголовий дурачок. Але – з прізвищем.

Так і з “Карпатами”. І оця от ситуація, коли реально за вивіскою нічого, тільки насрато і насцяно, як за придорожнім пам’ятником учасникам Великої вітчизняної війни на трасі Херсон-Мелітополь, але все одно цю вивіску за щось поважають і шанують – вона і є, на мою думку, головною причиною, чому ці вивіски мають піти у минуле. Українська футбольна спільнота має навчитися цінувати слово “репутація”, а не попускати випадки, коли власники творять, що хочуть, а потім раптом що – прикриваються вивіскою, “ми ж “Динамо”, “ми ж “Карпати”. Ніякі ви не “Динамо” і не “Карпати”. “Карпати” при Димінському просрали усе, що змогли, навіть в пердів вилетіли. “Динамо” при Суркісах зробило рівно дві розумні речі – повернуло Лобановського і продало Шевченка, причому ці дві речі були очевидні навіть уболівальникам середнього шкільного віку. А чим іще може похвастатися “Динамо” після того, як його віджали у Безверхого Суркіси і Медведчук, легендарна “київська сімка”? Тільки тим, що методично просиралося усе, що могло просратися – аж до бронзових медалей у останньому до Великого Падіння сезоні УПЛ. Зате Ігор Суркіс гордо козиряє візиткою “президент “Динамо” (а не “людина, яка пробувала підкупити суддю і довела “Динамо” до дискваліфікації).

Всі ці старі, ще совкові бренди, мають вимерти. Досить ґвалтувати трупи. Створюйте нові клуби, нові вивіски, новий футбол. Інакше ніколи нічого не зміниться.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s