Думаєте, я такий заголовок написав, щоб хайпонути? Нічого подібного. Я зараз поясню вам суть слова “знищують”.

Новиною тижня у своєму ідіотизма стало оце от повідомлення – про те, як доблесні правоохоронці на чолі із керівниками райвідділу міліції (поліції? а, ну так, перейменувалися – кардинальні, так би мовити, зміни) і райадміністрації накрили цілий підпільний дитячий садочок. Я не буду переказувати весь цей дебільно-канцеляристський текст, читайте самі.

Так от, що я хочу сказати. Не мені вам розповідати:

1) які проблеми у всіх більш-менш великих містах із школами та особливо дитсадками;

2) скільки людей виїжджає з України на заробітки в Європу і який відсоток там залишається.

Тому я відразу перейду до висновків.

Всі оці аферисти, які знаходяться при владі, які героїчно “закривають гральні зали” (які до того роками функціонували у всіх на виду на центральних проспектах обласних центрів), які ведуть нерівну боротьбу із “підпільними” дитячими садочками – саме вони знищують Україну і українців.

Арифметика тут проста, як п’ятигривнева монета. Коли мої діти виїдуть на навчання (і, сподіваюся, на ПМП із усіма відповідними наслідками) за кордон – вони залишаться українцями. Або принаймні, у перспективі, поляками/чехами/німцями українського походження. Вони знатимуть українську мову, історію і все таке інше. Їхні діти, які, я сподіваюся, у них будуть – вони уже будуть українцями наполовину (причому на меншу половину, бо житимуть не в Україні і першою, рідною їхньою мовою буде уже не українська). А мої правнуки, яких я, скоріш за все, не побачу, бо не доживу – вони уже будуть поляками/чехами/німцями. Із далеким українським корінням по одній із гілок свого генеалогічного дерева. Точно так, як я приблизно на чверть московит, бо один із двох моїх дідів приїхав на Придніпров’я із Московії. А його баба чи прабаба – приїхала до Російської імперії із Англії, тобто я ще й на якусь частинку англієець (якщо сімейні перекази не брешуть). Але – при всіх цих генеалогічних перипетіях я українець. Ну, бо так от склалося.

А вони, мої правнуки, будуть уже кимось іншими. Ну, бо у них ТАК складеться. Але штука в тому, що як мінімум я знатиму – чому так склалося. Завдяки кому. Точно так, як переселенці з України до Канади, або остарбайтери, які залишилися після Другої світової в Європі – вони точно знали, завдяки кому їхні внуки уже канадці (чи американці, чи нідерландці, чи французи), а не українці. А внукам – їм уже все одно, для них це просто історія роду.

Так от. З точки зору вічності, з точки зору історії людства і т. ін. – все те, що я написав вище і напишу нижче, воно не має ніякого значення. Народи всю дорогу, всю істоирію цивілізації, змішуються, мігрують, трансформуються, вливаються кудись, витікають із чогось. Але з точки зору тут і зараз – це важливо зазначити, зафіксувати, щоб потім не виникало ніяких “нє-всьо-так-однозначностєй”. Оця от влада, яка робить усе для того, щоб люди їхали з України – так, бо банально там, у Польщі чи ще далі, вони можуть собі за плюс-мінус таку ж роботу, як в Україні, значно більше і значно комфортніше (і СПОКІЙНІШЕ) життя, – оця от влада, вона не просто віджимає у людей бабло (а ви думаєте, навіщо був цей наїзд, за дітей так розпереживалися панове кривоохоронці, чи все-таки з ними не поділилися?), не просто відбирає у людей бізнеси, не просто виживає на заробітки, вона по суті своїй знищує український генофонд. Бо діти, а тим паче внуки тих, хто виїде і не повернеться (а вони не повернуться, повірте, я знаю, про що я говорю) – вони будуть втрачені для України і української нації назавжди. А виїжджають далеко не найгірші, далеко не найледачіші, далеко не найдурніші.

От і виходить, що, з одного боку, це просто одна “циркова вистава” із “підпільним дитсадком” – а з іншого це ще один камінь у тій дорозі, яка веде людей звідси у ті світи, де абсолютно точно є свої ідіотизми, але таких і в такій кількості, яка заважає дихати, їх точно немає.