Сьогодні в столицю Канади оцей от “Боїнг” авіакомпанії МАУ прилетів напівпорожнім. Ніяких демонстрацій – просто саме на ньому з Києва мали летіти ті, хто не долетів до столиці України з Тегерану. Ті, кого – зараз уже можна говорити більш-менш упевнено, після поки що неофіційної, але інформації про радар, про дві ракети – тупо убили.

І, знаєте, про що іще можна говорити упевнено?

Там же, на борту рейсу PS752 летіло багато громадян Канади. Громадян Канади іранського походження. Вони так літали – через Київ, бо прямих рейсів між їхньою історичною та нинішньою батьківщинами немає. Але – вони літали з пересадкою. Бо “єсть такоє слово “родіна”, синок”.

Так от. І це стосується не тільки Ірану. (І не тільки Московії, якщо ви подумали, що я на неї натякаю.) Якщо твоя батьківщина готова убити – навіть не тих, хто хто їй заважає, а просто убити, можливо, походя, випадково, рикошетом, будь-як, але готова убити – вона обов’язково уб’є і тебе. А якщо ні – то вважай, що тобі дуже крупно, фантастично пощастило.

Іран – це країна, режим, який готовий убивати. Готовий і убиває. От цього разу убив тих, хто прилітає (і, очевидно, привозить гроші) аж із протилежного кінця світу. Хоча, здавалося б, ти вирвався із цього середньовіччя дрімучого у одну із найкращих країн сучасного світу. Живи і радій життю. Але ні – “єсть такоє слово”, синку. І летять. Бо ностальгують. Чи родичі. Не знаю. Але летять. Не розуміючи, що, коли ЇМ – аятоллі, черговому Сулеймані – буде треба, то УБ’ЮТЬ. Не замислившись.

І – убили.

Якщо твоя батьківщина – убивця, ніколи в житті, чуєш, НІКОЛИ В ЖИТТІ навіть не наближайся до її кордонів. Навіть якщо там десь у тебе був перший секс чи збереглося дерево, під яким ти гуляв маленьким із молодою мамою. Ніколи не наближайся. Тому що рано чи пізно твоїй батьківщині знадобиться ТВОЄ ЖИТТЯ.

P.S. А якщо твоя батьківщина – зрадник і колаборант, то вона тебе обов’язково зрадить. Тут сумнівів має бути іще менше, бо зрадити на порядок легше, ніж убити. Обов’язково, чуєш? Чуєш. Тож роби висновки. ЯТРПЩЯ.