За усіма перипетіями останніх років, та навіть і того часу, але пізніших, ми й позабули цю подію.

15 років тому, 8 квітня 2004-го, в Раді кучмівсько-медведчуківсько-януковичська більшість намагалася влаштувати справжній переворот – змінити Конституцію. Вся суть змін була ось в оцій правці:

Стаття 103. Президент України обирається Верховною Радою України.

Президент України вважається обраним, якщо за його обрання шляхом таємного голосування проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України

Все це робилося тому, що Янукович (чи будь-хто інший від влади) ті всенародні вибори виграти не міг – і не виграв, навіть попри фантастичні за цинізмом і масштабом фальсифікації. А ще тому, що Кучма хотів залишити за собою владу на посаді прем’єр-міністра.

Для того, щоб переворот став реальністю, потрібно було всього нічого – 300 голосів у Раді. Не голосували – у повному складі – тільки дві фракції, “Наша Україна” та БЮТ. Всі інші фракції та частина позафракційних взяла участь у голосуванні. Але голосів у заколотників не вистачило – замість 300 на табло висвітилося 294!

Ось усі ті, хто голосував тоді “за”. Дуж-же цікаві прізвища є. Наприклад, нинішній генпрокурор. Або тато віце-прем’єра з євроінтеграції.

До речі, як вам Рада-4? Нічого так? Ще ниєте, що гірше за Раду-8 в українській історії не було?