Томос, уже, виявляється, їм не такий.

От читаю я одну відому у отих ваших фізбучних колах персону. (Катерина Мола її звуть, якшо шо, лінк на пост осьосьочки.)

“Я прям не знаю як вам про це сказати, розумію, що не всі до цього готові, але томос – це не тільки добре”

Томос – це такий документ. Акт про проголошення незалежності, якщо хочте. От уявіть собі людину, яка 1992-го року розказує про те, що Акт про проголошення незалежності України – це не тільки добре. Прикольно, еге ж? Я взагалі не дуже розумію, як можна так сприймати документ, бомажку. Можна по-різному ставитися до ПЦУ, до процесу утворення помісної церкви – але документ це лише документ. Так, я розумію, що людям лінь писати детальніше, тому вони все, що пов’язане з цією темою, просто обзивають томосом, і шабаш. Тому тут я більше стібусь, ніж всерйоз.

Але ось рядки, які мені всерйоз не сподобалися.

“Мене бісить те, що за Петра Порошенка поставлено знак = між світською і церковною освітами. Навіть середньою шкільною. Мене лякає, що через 20 років моя дитина житиме в одному суспільстві з масою нещеплених деградантів, які будуть впевнені в тому, що світ створено за 6 днів, а гомосексуальність – це гріх, а не просто особливість людини, з якою вона народжується, і яка не має хвилювати нікого, окрім неї самої і її партнера-(ки). В цьому суспільстві, також, я вас просто попереджаю, жінка щиро вважається нижчою істотою, ніж чоловік. А хто зі мною не згоден, той нехай покаже мені жінку-священицю неважливо якого Патріархату”

Тут я передаю привіт Марку Цукербергу та його поплічникам, які прибрали з фейсбука календар, і тепер, щоб знайти старі пости на тому чи іншому аккаунті, треба тупо пролистувати увесь життєпис, а це нереально.

Але! Я майже упевнений, що ця людина – як і усі інші, яких так турбує те, що “за Петра Порошенка поставлено знак =” – за часів Януковича навіть і не думала писати про цю проблему. Бо її просто не існувало для цієї людини, як і для інших, хто зараз так переймається церковними питаннями (плутаючи документ і організацію).

Далі. Речення про нещеплених деградантів. Це вже цілком очевидний вкид. Оскільки відмов від щеплень за регілійними переконаннями значно менше, ніж через дурнуваті мізки батьків, які наслухалися антиМОЗівської і антисупрунівської пропаганди. Або просто з якихось своїх причин – можливо, і обґрунтованих – не роблять щеплення своїм дітям. Але авторка уже підводить читачів до думки, що це все церковники винні. Цікаво, що 10 років тому церковники були, певно, якісь інші – бо рівень щеплення дітей був вищий. Чого це вони так активізувалися? 🙂

Тут же, як бачимо, прив’язується до щеплень – абсолютно конкретної проблеми, майже не пов’язаної із релігійними організаціями – і питання ставлення до ЛГБТ, і ідіотизму про “6 днів” (давайте я вже не буду наголошувати на тому, що подібні речі в лоб, натуралістично, сприймають хіба що зовсім відсталі елементи – а більшість віруючих, як це не дивно для подібних авторів, цілком нормально ставляться до науки, і у них в головах, на відміну від голів подібних авторів, наука і релігія аж ніяк не конфліктують; втім, я цілком допускаю, що ця авторка виховалася в зграї диких запорєбрікових попів, тому у неї отакі от уявлення про світ). Не дуже ефектна, але все ж дієва – принаймні, на рівні самооцінки, інакше б навіщо – маніпуляція.

Закиди про жінок-священників мене теж розвеселили. Це знаєте що нагадує? Коли московитомовні персонажі починають вчити українців уму-разуму – у вас отут в мовє неправильно, і отам не так, як треба. Ну яке ваше свиняче дєло, що тут У НАС в мові? У вас є своя говірка – переживайте  за неї, думайте, якого роду “кохвє”, влаштовуйте демонстрації, пишіть пости. Яке вам діло до чужої мови? Так і тут. Є певна організація, до якої ти не належиш. В цій організації свої правила. І тут вони раптом починають тебе турбувати. З якого, питається, дива? З давньорадянської традиції всюди засунути свого носа і дати безкоштовну – і нафіг нікому не потрібну – пораду? Ну йди в МОН і поцікався, чому в дитсадках тільки жінки вихователями працюють. Це теж, між іншим, дискримінація – і, до речі, напряму пов’язана із державою та її інституціями.

От є така категорія персонажів, яку я в сьонняшній статті охарактеризував, як фейсбучні псевдоатеїсти. Ну ок, навіть без псевдо. От ти атеїст. Яке тобі діло до того, що відбувається в організації, до якої ти в принципі не можеш мати ніякого відношення? І чому тобі не було ніякого діла до цієї організації у дореволюційні часи? Чому саме зараз, коли ця організація стала ближчою до України – раптом починаються подібні закиди, претензії, пости та ін.?

P.S. Чомусь мені згадалися такі ж герої-богоборці часів початку минулого століття в Російській імперії. Які в кінці кінців довели цілу величезну країну до такого армагеддона, який ніяким попам не снився. Збіг, напевно… Але мені, православному християнину, стає чомусь не дуже комфортно в такому суспільстві. (Для особливо упоротих опонентів, які, звісно ж, не дочитають до цього моменту, я все одно напишу – щоб тикнути їх потім носом, – що я проти викладання церковних дисциплін у державних школах. Той, хто хоче – має сам прийти, а не під вказівкою учительки.)