Не встигла ПЦУ отримати томос, як тут же пильне зрадофільське око помітило першу Зраду. Та ще й яку!

То не зрада, а ціле зрадіще. Виявляється, митрополит Епіфаній у своєму богослужінні пом’янув – Зра-а-а-ада! – патріарха Московського Кирила (більш відомого за кадебешним прізвиськом “Михайлов”). Ага-а-а, вирішили патріотично налаштовані зрадофіли! Це якраз те, про що нас попереджували! Епіфаній зливатиме нову церкву Гундяєву!!!

Зраду, правда, швидко пригасили, пояснивши, в чому причина – але українські ЗМІ все-таки спробували витиснути із ситуації максимум хайпу і кліків, пооперувавши заголовками на кшталт “Стало відомо, чому” чи й просто “Епіфаній у різдвяному богослужінні згадав Кирила”.

[пауза]

Розумієте, в чому тут справа. Подібні речі, як от дотримання певних правил – чи то дорожнього руху, чи то богослужінь у світовому православ’ї – є цілком очевидними, відкритими і, в принципі, відомими. Ну от вам же не спаде на думку написати новину із заголовком “Імярек проїхав перехрестя на зелене світло”. Бо тут ви знаєте, ЯК треба проїжджати перехрестя, регульоване сигналом світлофора. Ви автоматично порилися у своїй пам’яті і знайшли відповідь.

Але журналісти, вони тим і відрізняються від людей, що ритися і знаходити відповідь – це їхня професія. Ну, так уже історично склалося. Крім того, цілком очевидно, що усі ми, люди і журналісти, не можемо знати і тримати у “оперативній пам’яті” увесь масив інформації. З цих двох пунктів витікає наступний висновок – журналіст мусить перевіряти ту чи іншу інформацію. Просто за визначенням. По-перше, він може не знати чогось, тому обов’язково треба перевірити цей набір знань, освіжити його у пам’яті чи додати. По-друге, він може не розуміти тих чи інших речей, тому тим паче потрібно знайти відповідну інформацію, аби зрозуміти, що саме відбувається. Ну от ви уявляєте собі футбольного коментатора, який не знає про правило офсайда? От він коментує матч, в якому один із гравців потрапляє у положення поза грою – про яке він, коментатор, нічого не знає – і… От щоб уникнути подібних ситуацій, журналіст має постійно і безперервно користуватися певними ресурсами для поповнення/оновлення свого “знаннєвого” запасу.

Та штука в тому, що українська журналістика – це не зовсім журналістика. В силу різних причин. Наприклад, заангажованості – політичної, фінансової, будь-якої – частини (більшості?) ЗМІ. А у такій ситуації журналіст, який користується певним набором знань – він навіть шкідливий, бо почне думати, сумніватися у тому, чи варто давати таку чи іншу новину. А той, хто вирощений на Зраді, без будь-яких норм і правил – він все зробить “правильно”, як велить “генеральна лінія партії”.

Причому виникають просто ідіотські ситуації. От є таке видання “Лєвий бєрєґ”. Дають вони новину про цю “Зраду” Епіфанія. Ок, припустимо, журналіст, який працював у цей момент на стрічці новин – людина дуже недалека і Гуглом користуватися не вміє. (Правда, тоді виникає логічне питання – “як же він служив в очищенні”, себто взагалі працює в онлайн-ЗМІ і вишуковує новини…) Але! Буквально під носом у цього журналіста, на його ж робочому місці, сайті “Лєвий бєрєґ”, висить чудова стаття Володимира Буреги “Томос для України: типове і специфічне“, де московитським по-білому (українською на цьому прекрасному сайті асілілі перекласти тільки назву, очевидно, дуже важкою є українська мова для працівників “Лєвого бєрєґа”) написано:

“Во всех без исключения Томосах о даровании автокефалии содержится требование для Предстоятеля создаваемой Церкви поминать в диптихе Константинопольского патриарха и всех других предстоятелей Поместных Церквей. Поясним, что диптих – это общепризнанный список глав Поместных Православных Церквей. Каждый Предстоятель за каждым своим богослужением поминает всех других Предстоятелей в порядке диптиха. Кроме того, Предстоятель каждой автокефальной Церкви обязан при вступлении в свои права посылать известительные грамоты Константинопольскому патриарху и всем другим главам Поместных Церквей. Аналогичные требования есть и в Томосе от 5 января.

Эти вполне стандартные положения рождают в украинском контексте один щекотливый вопрос. Глава ПЦУ митрополит Епифаний поминает сегодня за богослужением всех Предстоятелей Поместных Православных Церквей, за исключением Московского патриарха Кирилла. Он прямо заявил, что отказывается поминать патриарха Кирилла по причине российской военной агрессии в Украине. При этом Константинопольский патриарх Варфоломей поминает за богослужением в том числе и Московского патриарха. Томос о даровании автокефалии прямо обязывает Киевского митрополита поминать всех без исключения Предстоятелей Поместных Церквей (а значит и патриарха Кирилла). Отказ от поминания Московского патриарха в диптихах вступает в противоречие с недвусмысленным требованием Томоса”.

Здавалося б, усе зрозуміло. Та куди в українській журналістиці без хайпу і Зради. От і з’являються такі “сенсаційні” новини. (Можете уявити собі новину – “Стало відомо, чому в такому-то матчі відмінили гол!” Ну, наприклад, у фіналі якогось єврокубку чи там ЧС/ЧЄ.)

Але це ще не найвищий пілотаж. Талановиті люди – за дивним збігом обставин, ми знову говоримо про той-таки “Лєвий бєрєґ” – примудрилися у цій новині замазати у Зраді ще й Порошенка! Ви здивовані – як це? Ха! Дивіться, який бек прикрутив журналіст до цієї новини:

Президент України Петро Порошенко раніше говорив, що українська церква, яка молиться за Кирила, не може називатися українською

Я спеціально залишив лінк, щоб всі бажаючі прочитали,  про що саме говорив президент. А ви просто зацініть “красоту гри”.

А потім не забудьте записати у блокнотика відповідь на питання – “Чому в Україні багато хто ненавидить ЗМІ”. Та тому ненавидить, що ці горе-журналісти єдине що уміють, це висмоктувати із… гм, пальця (в тому числі й “пальця” свого власника) отакі от “сенсаційні” зрадоновини.