Рік для України починається з видатної події – отримання новоствореною Православною церквою України томосу про автокефалію. Але частина українського суспільства, як воно здавна водиться у ньому, виявляє, м’яко кажучи, неадекватні риси свого характеру у реакції на цю подію.

Почнемо ми навіть не зі смішного “Це не Порошенко здобув, а час прийшов”. Зазвичай цією фразою оперують дві категорії людей – політики та їхні прихильники, яким просто не з руки вихваляти свого конкурента на виборах, та звичайні зрадофіли, у яких мізки поплавились під дією Зради і витекли зі шмарклями через ніздрі. Перші оперують свідомо, другі, як ви розумієте, несвідомо (бо ж, як відомо, “Свідомість (калька з фр. conscience) — здатність людини пізнавати навколишній світ та саму себе за допомогою мислення та розуму”, а як можна пізнавати світ за допомогою розуму, якщо той об’єкт, де він має функціонувати, витік разом зі шмарклями). Тобто тут все досить прозоро і зрозуміло, зупинятися ми на цьому не будемо.

Цікавішими є так звані “прогресивні” і “атеїсти”. (І “прогресивні атеїсти”.) Це ті, хто, снобістськи відкопиливши губу, пишуть у соцмережах – мовляв, що це взагалі таке, 21-е століття на вулиці, а вони тут якимись церковними дурощами переймаються. Деякі ще й владу звинувачують у тому, що вона цим займається. І майже обов’язково додається у кінці, або й відразу на початку, що я ж, мовляв, атеїст, тому…

Ну, атеїст і атеїст. Насправді, хоч глист – це мені, як православному, парафіянину ПЦУ, абсолютно фіолетово. Ти атеїст, я ні – з якого, питається, дива ми всі будемо слухати тебе, а не мене. (Аргумент про те, що атеїстів уже якось послухати, і за 74 роки перетворили Україну на один величезний гнидник, я використовувати не хочу, він на поверхні, хто має “мислення і розум”, той сам його згадає, а у кого шмарклі – і мої згадки не допоможуть.) До речі, атеїсти з них – половини точно – такі ж, як із гівна куля. Поки снаряди над головою літати не почали.

По-друге, ну так, 21-е століття. І що? Ви знаєте, є такі діти, із затримкою психічного розвитку. З різних причин це відбувається, але от частина дітей є такі, да. І те, що звичайні діти роблять у, умовно кажучи, 4 роки – ці діти будуть робити у 7. Так от ці (псевдо)атеїстичні сноби схожі на людей, які підходять до 7-річної дитини із ЗПР і пхекаючи, розказують її батькам – а чого вона у вас досі оце-от робить, якщо он сусідські її однолітки уже в школу ходять? У найкращому випадку ці істоти отримають порцію матюків, а то й удар кулаком у рило. І це буде правильно. Тому що а) не твоє свиняче дєло, хто як живе і розвивається, б) кожен проходить свій шлях, зі своєю швидкістю, але обов’язково проходить, бо не пройти неможливо. Так працюють закони природи.

От і з томосом така ж історія. Те, що інші країни пройшли хто давним-давно, хто недавно, але у минулому столітті – ми проходимо зараз. У нас така затримка державного розвитку. І церковного теж. Ми не пройшли цю стадію раніше. Проходимо тепер. Точно так же ми проходимо і мовну ситуацію – чехи і поляки її пройшли раніше, а ми зараз. Бо раніше не мали можливості. А тепер маємо. І мусимо пройти. Точно так же ми проходимо і політичну ситуацію – те, що у нас відбувається на виборах в останні 20 років, у США відбувалося півтора століття тому. Бо так склалося. Так розвивалися вони, а так розвивалися ми.

А тупоголові сноби дивляться на нинішню ситуацію там і тут – і, не розуміючи елементарних законів фукнціонування тих чи інших процесів, вимагають все те, що там у них, тут і зараз у нас. Недорогенькі, ви поїдьте в Африку і подивіться, що буває, коли суспільство із середньовіччя взяли і підтягнули технологіями в 21-е століття. Люди як срали на пляжах, так і сруть – але в мобільними у кишенях, і з купою фоток по інтернетах. А коли на пляжах срали десь в Іспанії – ні мобільних, ні інтернетів не було, бо це відбувалося кілька століть тому. І вони, іспанці, свій шлях до несрання на пляжах пройшли. А якісь гвінейці чи ліберійці – ні. І те, що їм привезли в країну технології 21-го століття – аж ніяк не означає, що вони уже уповні є людьми 21-го століття.

Точно так і Україна. Нам треба пройти певний шлях. І якщо ми його не пройдемо – звісно, пришвидшеними темпами (подивіться, скільки всього уже зроблено за ці 4 постреволюційні роки) – ми не будемо цілісними явищем свого часу. Ми не будемо нормальною європейською країною, доки не отримаємо власний мовний і церковний простір (щоб потім, можливо, від цього церковного простору піти у атеїзм, так; хоча поляки он не пішли, і непогано себе почувають зі своєю релігійністю у 21-му століття, нічим не гірші за ісландців, а в деяких моментах і кращі – принаймні, Польща післякомуністичних часів не стояла на порозі тотального банкрутства, як омріяна багатьма Ісландія). Бо це був стандартний шлях європейських націй/країн.

(В принципі, все це чудово корелюється із неупоротоватною філософією. Неупороті ватники, вони на відміну від упоротих, чіпляються за пам’ятники Леніну, вулиці Дзержинського та інші комуноїдні фетиші не через ідеологію, а винятково тому, що вони живуть у форматі “Якщо отак є, значить, так було завжди”. Згадайте, ці плачі, що “я тут з мамою морозиво їв під пам’ятником”, це ж класичний приклад – якщо я тут маленьким гуляв і їв морозиво, а пам’ятник уже стояв, значить, він стояв тут завжди, тому нехай стоїть. Якщо тут зараз говорять московитською – значить, тут завжди говорили московитською, тому хай і говорять. От і у нашій історії – якщо в якійсь Ісландії тема релігії на маргінесах, значить, так завжди було. Бо як інакше. “Океанія завжди воювала з Євразією”. Орвелл знав.)

Ще один цікавий приклад – коли люди, замість того, щоб віддати шану цій події тисячолітнього масштабу, беруть у Африкана Свиридовича палочку і починають, яко справжні дослідники калу, вишукувати якісь негаразди – і виставляти їх як найголовніший підсумок події. Я про отого “Наріка” (офіційно відомого як Олександра Петровського). Ай-яй-яй – волають ці люди – ви бачили, хто поїхав у Стамбул у складі делегації?! Бачили, так. І що? Це якось применшує значення події? Це якось впливає на зміст підписаного Варфоломієм І томосу про автокефалію ПЦУ? Ні? Ну а чого ж ви тоді рвете сраку так, ніби від появи цього “Наріка” в околицях Фанару завтра події фільму “2012” стануть реальністю?

Подібні персонажі в складі делегації – це не косяк, але проблема винятково політика Петра Порошенка (не косяк тому, що навряд чи він сам складав цей список і особисто вносив чи затверджував того бородатого чувака з Днєпрапєтровска). Причому далеко не найбільша і ненайсерйозніша у масштабах України чи навіть його, Порошенка, персони. Втім, у нашого суспільства подібне викривлене розуміння подій і процесів – те, що дійсно важливе, вони не бачать, а якась дрібниця, ще і вміло роздмухана спеціально найнятими людьми, викликає справжній баттхьорт. Візьміть хоча б персону екс-голови НБУ Гонтаревої і проаналізуйте реакцію суспільства на її діяльність. Це практично еталонний приклад.

P.S. [В режимі безкоштовної необов’язкової поради] Якщо ти атеїст – живи собі в атеїстичному світі і не парся з приводу якихось подій в християнському світі. (Або, якщо паришся, особливо з претензіями до держави – не забудь, що ти чи твої колеги по світу вчора так само вимагали від держави участі у, скажімо, питанні ЛГБТ. І подумай, чим твої вимоги до держави кращі за інші.) Якщо ти бачиш у наданні томосу тільки персону якогось бородатого бізнесменобандюка – бач на здоров’я, але не влаштовуй з цього шоу для всіх, бо не всі сприймають одну й ту ж подію, як ти. А ще краще – пройди мимо, особливо якщо ця подія тебе взагалі ніяк не зачіпає. І у соцмережах буде спокійніше, чистіше, і ти не виглядатимеш таким довбнем, яким виставляєш себе, влаштовуючи подібні безглузді срачі.