Богдан готується до понеділкових уроків. “Позакласне читання”. Текст про Соломію Крушельницьку. Трошки допомагаючи йому, поліз у Вікіпедію. Поліз… Йому таких фактів вже не став давати, але ви оціните.

Отже, просто цитати із Вікіпедії, тобто найповерховіша біографія Крушельницької.

“Ще під час навчання в консерваторії Соломія Крушельницька отримала запрошення від польського Львівського оперного театру, проте вона прагнула української опери, якої на той час не існувало. Співачка вирішила їхати до Італії, щоб продовжити навчання. На це рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у м. Львові”

Зібралася до Італії. Бо італійська співачка гастролювала у Львові. Ну а що тут такого.

“Восени 1893 року Соломія їде до Італії, де її вчителями стали знамениті Фауста Креспі і професор Конті”

Мабуть, не кандидати і не доктори наук.

“У другій половині 1890-х років почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі”

Ноу коментс.

“У 1910 році С. Крушельницька вийшла заміж за відомого італійського адвоката, мера міста В’яреджо Чезаре Річчоні — тонкого знавця музики, ерудованого аристократа. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса”

Мер міста. Думаєте, щоб жити за рахунок чоловіка? Ага. Читаємо далі.

“Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у В’яреджо, де вона купила віллу, яку назвала «Саломеа»”

Зверніть увагу – вона купила.

“У 1920 році Крушельницька в зеніті слави покидає оперну сцену, виступивши останній раз у неапольському театрі в улюблених операх «Лорелея» і «Лоенгрін». Далі своє життя присвятила камерній концертній діяльності, пісні виконувала вісьмома мовами. Здійснила турне Україною, Європою, Америкою. У 1894–1923 майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Стрию, Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах Галичини”

А шо там зараз у Стрию і Бережанах – багато співаків світового рівня майже щороку виступають?

І все б нічого, але.

“У серпні 1939 року співачка відвідала Галичину і через початок Другої світової війни не змогла повернутися до Італії”

І почалося зовсім інше життя світової легенди.

“Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР нова влада націоналізувала будинок артистки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила із сестрою Ганною”

Отак. Нічого власний будинок мати.

“Під час німецької окупації Львова С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу”

Війна, ок. А що ж було далі.

“У післявоєнний період С. Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність, ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома, який пізніше знайшли у фондах міського історичного музею”

Хто? Крушельніцкая? А діплом у тєбя єсть, Крушельніцкая? Да мнє пофіг, шо ти там гдє-то у буржуєв пєла. Діплом давай!

“Мешкаючи й викладаючи в Радянській Україні, пані Соломія, незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, Крушельницька стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості”

Класно, правда? Поки віллу не віддаси – хєр тобі, а не громадянство, будеш ти ніхто, і звати тебе ніяк. (Підозрюю, що виїхати до Італії, щоб жити на власній віллі, їй не дозволили. Хоч вона і не була громадянкою СРСР.)

Цікаво, що там у тій віллі потім було. Певно, якийсь посол радянський жив, чи взагалі ГБшна резидентура знаходилася.

Але були, були і світлі періоди життя!

“У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року вона нарешті отримала звання професора”

Бачите, заслуженого діяча мистецтв дали! Правда, не всього СРСР, а лише колонії. І професоршою зробили. За місяць, правда, до смерті.

Мені, людині, яка не мала в житті отаких от кардинальних змін, важко навіть уявити, ЯК почувалася Крушельницька після того, як потрапила в УРСР…

P.S. До речі, знаєте, як московити нашу Соломію називають? Саломея. Повбивав би!