Непрості роздуми, дивлячись на плакат групи “На-На”.

От читаю у френда.

(Людина в шоу-бізі працює, концерти організовує, наскільки я розумію.)

І от начебто все правильно говорить. Але з іншого боку – виходить, що от сьогодні, да, такий момент, коли війна і все таке. А до сьогодні, значить – все нормально, можна було їздити?

І це людина, яка, мабуть, все розуміє, цікавиться, бачить і усвідомлює. Після “русской вєсни” 2014-го, після Іловайська і Дебальцевого, після Краматорська і Маріуполя. Сьогодні стріляли – значить, вроді як і неприємно. А вчора не стріляли – значить, вроді як і нормально, нічого страшного (що в Іловайську люди з того ж Барнаула його співвітчизників убивали).

Хто я такий, щоб засуджувати Михайла. У мене, на відміну від нього, були тільки дві, точніше, півтори спроби присісти на московитські гроші (одна – до, одна – після початку війни), і обидві невдалі. А він, очевидно, давно працює в цій сфері, все своє життя і благосостояніє вибудував в тому числі й на поїздках по Барнаулах, Кємєрових, Новосибірськах і т. ін.

Але – що ж тоді робити із Іловайськами і Дебальцевими?