Веселі історії із дитячого футболу.

Грали ми, значить, на тих вихідних черговий свій матч чемпіонату. Із командою, яка на рік за наших пацанів старша. (Ну, там 2/3 таких насправді, просто ми, виходить, не в свою вікову категорію заявилися.) Обіграли їх 5:0. Ось короткий огляд матчу.

Якщо цікавить – повне відео матчу. Із статистикою по таймах – в кінці кожного тайму на відео є таблички.

Як бачите, перевага більш ніж показова. Але цікаво не те. А реакція батьків. Ось, наприклад, на 14:02 другого тайму – наша реакція. Чуєте, “Зайчик красавец”? Це тато автора голу, і не про свого сина (хоча його прізвище дуже схоже – Кроль, і гол класний), а про дію №2, прізвище якого якраз Зайцев. Про це його рішення, яке розвернуло атаку таким чином, що далі, по суті, все автоматично відбувалося. Зацінив, тобто, ігровий момент.

А тепер про те, що кричали батьки суперників. Найвеселіших фраз я запам’ятав три.

1) “Хватит “Металлургу” подсуживать”. Це при тому, що нам у кожному матчі не ставляють 1-2 пенальті в ворота суперників. І не всі фоли на наших пацанах фіксують. Я ржав.

2) Після того, як у нас стартову вісімку замінила друга вісімка – “вы посмотрите, у них все ушли, все зашли, а наши весь матч бегают”. Я ржав. Ну наберіть собі 20 чоловік в групу – і міняйте так само, які проблеми.

3) Найсмішніше і найтупіше одночасно. “Та ты его тут по флангу размазать должен был!” Ну от вони й розмазували – як, наприклад, на 5:23 відеоогляду. І не тільки. Суддя молоде та й дурне був, тому не натикав карток, як слід, тільки одну дав. А так – чого батьки від дітей чекають, те вони і показують. Чекають “розмазування” – ті на полі й боряться, а не у футбол грають. А потім дивуються – чого це ми так, мовляв, програли…

А наступний матч був ще веселіший. Грали, значить, “Металург-2010” із “Голкіпером-2009”. Ну, як “2009”. Ось вам історія одного із гравців цієї команди. Я вже взимку викладав відео, а тут довелося доповнити.

Так от, значить. Ми свій матч завершилися, пацани побігли “доганятися” м’ячем на інше поле (ну, мало їм, що поробиш), ми ж чекаємо на останній матч дня, перекидаючись словами із батьками МЗ-2010. І тут чуємо батьків цього самого “Голкіпера”, які споглядають на суперника:

“Та что ж нам так не везет, вечно с малышами играть”.

Ну, ви зрозуміли, що це були батьки якраз отаких футболістів, як там на відео вище.

А результат – 5:2 на користь “малышей”. Дійсно – “не везет”. Бо, наприклад, від команди “Юпітер”, яка навіть офіційно 2008-го (а восени за них уже без 5 хвилин випускники грали), вони пропустили всього лиш 3 голи. Ось така цікава дитячо-футбольна арифметика.