І що я про це думаю.

ЖЖ Бігдана скрінити я не став, то дурне діло, ось вам лінк – ⇔.

Якщо вам цікава моя думка, то їх рівно дві.

1. Прочитав я рівно один пост, Монової. Всі інші читати не маю ні сил, ні натхнення. Нафіга писати такі простині? Хто їх читатиме?

2. Мовна диференціація – 3 україномовних проти 9 московитомовних. Печально, насправді – українська мова не в пріоритеті.

ЗІ. Якщо б мене хто спитав про таку зустріч і чи пішов би я, то я б сказав теж рівно 2 речі.

1. Так, пішов би. І до Порошенка, і до Саакашвілі, і до Садового, і навіть до Шуфрича.

2. Навіщо? Щоб посидіти і поспостерігати, як хто себе веде. Бо це єдине, що може бути цікавим на таких зустрічах – а що там говориться, це абсолютно неважливо. Все одно говориться те, що треба. А те, що треба, це не-ці-ка-во.