Коротко про похід у кіно на черговий фільм від одесько-татарсько-шосьтам квартета “И”.

Як казав єфрейтор Галагура – “так, чтоб ви шарілі”. Я не дивлюся московитське кіно. Не тому, що загарбники, агресори, русскємір і таке інше. Ні, просто тому, що воно хрінове і тупе. І це почалося безвідносно і до Революції Гідності та війни. Після оних подій бачив, здається, “Левіафан” – хтось умовив подивитися – обплювався і зарікся остаточно. Цілий світ американського і європейського кіна – а я буду витрачати час на фігню.

Але. як завжди буває, є один виняток. Це фільми квартету “И”. Можливо, це стара пам’ять з першого “Дня виборів” і “Дня радіо”, але їх моя психіка сприймала більш-менш нормально. Навіть другу частину ОЧГМ. Навіть “День виборів-2”. І от вийшла третя частина ОЧГМ. Я, звісно ж, пішов. І що я там побачив?

А не побачив я там нічого. Тобто взагалі нічого. Сидять ті самі чотири чуваки, тільки уже на 8 років старші – і балаболять про те саме, що і 8 років тому. Тільки вони уже на 8 років старші. Тобто пройшло 8 років – а по суті в героях нічого не помінялося. Ті ж проблеми, ті ж невирішеності. Складається таке враження, що у них взагалі не відбувається ніякої еволюції. І що вони взагалі ні на що не здатні. Як отой поганий кумир совків Женя Лукашин, який за весь фільм зробив тільки один вчинок – нажрався. Так і то напоїли. А і дорога в Ленінград, і зустріч із Надею у фіналі фільму – це взагалі не його дії. Він лише об’єкт. Статист, якщо хочете.

Так і ці персонажі – на відміну від першої і навіть другої частини – взагалі нічого не роблять. Єдиний вчинок за увесь фільм – це Льошина гонитва за “викрадачем” його наплічника. Все. Так і то, навіть цей хід – вони відстають в результаті від свого “інтерсіті” – нічого не розкручує далі. Чуваки сіли в поїзд – чуваки вийшли з поїзда – чуваки постояли на станції – чуваки сіли в поїзд – чуваки вийшли з поїзда в Пітері. І побухали. Все.

І безкінечний триндьож на одні й ті самі теми. У Каміля і Льоши проблеми з жонами і коханками, у Слави – з молодими дєвушками. І у всіх – страданія з того приводу, що “вот мнє уже … лєт, а я до сіх пор …”. Ну блять візьми і зроби щось! Не просто втечи від коханки, а реально щось зроби.

Але ні, герої нічого не роблять. Вони тільки триндять і триндять. При цьому з кожним фільмом все нудніше і нудніше.

В результаті фільм вийшов просто нудним. Так, є пару смішних жартів. Є пару типу смішних банальних сцен. Є епізодик із Мессі і Роналду (спакойна, їх там лише згадують).

А в цілому, таке враження – це просто жувачка, яку зробили заради продакт-плейсмента горілки “Пять чогось там”, зайвого піара мільярдера Прохорова і якоїсь там Боні, ну і реклами Санкт-Петербургу (плани міста і поїзда, який їде зі столиці союзу/федерації в столицю імперії, довгі і красиві).

Чесно – навіть ніяка фраза не зачепилася. Хіба що, повторюся, про Мессі і Роналду – може, через мої футбольні пристрасті.

Одним словом, фільм, на мою думку, зовсім нікудишній. Це навіть не розчарування. Це повна зрада.