Історія, яка не могла статися в наших краях – і ось чому.

Є, значить, в Іспанії таке невеличке містечко Борха.  Знаходиться воно на околиці автономної спільноти Арагон, не дуже далеко від Сарагоси, та все ж – провінція провінцією.

Містечко маленьке, 5 тисяч жителів (плюс-мінус). І нічим воно не знамените було навіть в Іспанії, якби не одна мавпочка…

Є в Борсі El Santuario de Misericordia, храм Милосердця. Типовий такий католицький храм. І є, точніше, була в цьому храмі одна фреска, під назвою Ecce Homo (Ось людина). Відомий євангельський сюжет, описаний у Євангелії від Івана, 19: “І вийшов назовні Ісус, у терновім вінку та в багрянім плащі. А Пилат до них каже: “Оце Чоловік!” (переклад Огієнка).

Намалював цю фреску ще у 1930 році професор сарагоської школи мистецтв Еліас Гарсія. З часом фреска потріскалася. зображення потребувало реставрації. Під це діло навіть грошей трохи виділили – онучка самого професора. І от знайшлася людина, якій настоятель церкви дозволив взятися за реставрацію. Звали її Сесилія Хіменес, і з 2010 по 2012 рік вона працювала над фрескою. Ось ця героїчна жінка:

2012 року Сесилія завершила реставрацію і продемонструвала оновлену фреску. Сказати, що в церкві були шоковані побаченим – це не сказати нічого. Дивіться самі, якою фреска була до реставрації – і якою стала після:

А тепер трохи пофантазуємо. Що б зробили із Сесилією, якби дія нашої історії відбувалася б не в Іспанії, а, наприклад, в Україні? Піддали б тотальному осуду. Як мінімум. А якби це сталося в Московії – побили б і посадили за образу почуттів віруючих.

Але Іспанія – це не СРСР. (Хоча колись давно Сталін і намагався це зробити.) Тому, коли постало питання “А давайте ми цю гидоту зчистимо” – люди в Борсі раптом запротестували.

Так-так, запротестували! Написали петицію, мовляв, ну фреска і фреска, сотні таких. А у нас тут в церкві – унікальний образчик примітивізму! З Мунком порівнювали, з Гойєю. Одним словом, цього “Пухнастого Ісуса” (так його спочатку назвали) залишили.

А потім, коли ця історія – і картинка – потрапила до інтернету, прийшла справжня слава. Народ, за аналогією із першопочатковою назвою Ecce Homo, назвав оновлену фреску Ecce Mono (Ось мавпочка). І повалив дивитися!

Фреску огородили, почали водити до неї екскурсії. Звісно, беручи невеличку плату. Авторка шедевру образилася – мовляв, раз так, давайте копієчку і мені. (Вона підтягла під цю вимогу благу ідею – мовляв, гроші підуть на допомогу людям, хворим на м’язову дистрофію. Тут варто зазначити, що її син страждав на цю хворобу, тож не дивно, що вона заопікувалася такою темою.)

Всього за чотири роки після відкриття “Пухнастого Ісуса” світу, у 2016-му, кількість туристів, які відвідали Борху – щоб подивитися на мавп’ячу фреску, звісна річ, що там іще дивитися – сягнула 57 тисяч за рік. Це при тому, що, нагадаю, кількість жителів самої Борхи складає 5 тисяч!

А гроші… Гроші, зароблені церквою на Ecce Mono, таки пішли на благодійність – за “мавп’ячі” євро у місті був побудований будинок для літніх людей. Ось така історія мавпочки.

P.S. Віртуальний тур церквою, де знаходиться “Пухнастий Ісус”. І саму фреску теж, звісно, можна побачити.