Не завжди хорошая мисля приходить опосля. Іноді буває, що і за день до. Саме так, 31 грудня ми таки вирішили їхати на Новий рік на море і забронювали готель.

Ну а що, 1 січня – хто там поїде на море в Україні. Правда, виявилося, що такі є – але не в нашому готелі.

Для початку відкрию вам невеличку таємницю, хто ще не в курсі. Московія окупувала не увесь Крим, а тільки ту його частину, яка входить до складу таких адм.-тер. одиниць першого рівня, як АРК та Севастополь. А ще є невеличка частина півострова, більше відома як коса Арабатська стрілка (її північна частина, точніше) – яка була, є і буде українською. Бо є частиною Херсонщини. От саме туди ми і направилися.

Вибрали ми… власне, дуже вибирати не було з чого, бо Генічеськ, який знаходиться на материку біля самої коси, місто маленьке, особливо взимку, коли немає курортного сезону. Тому забронювали номер у готелі “Орхідея”. Приїхавши – це було о 12:00 1 січня (яка чудова відсутність трафіку на трасі Харків-Новоолексіївка, скажу я вам!), – ми дізналися, що на честь нашого “первонаха” нам зробили подарунок, апгрейдивши наше замовлення до двокімнатного люкса за ті ж гроші, за які ми бронювали скромніші апартаменти. Їздяйте на море 1 січня, друзі! 😉

Номер непоганий, взагалі весь готель сподобався, хоча, наприклад, сауни ми не відвідали, бо ж куди Богдана дінеш.

Головною нашою метою було відвідати – і скупнутися, звісно – гаряче джерело, яке знаходиться на Арабатській стрілці за селом Щасливцеве. Тут я просто покажу відео, де ми з Богданом полізли у те джерело – а я ще й у Азовському морі поплавав трохи.

Відзначу, що Арабатка покращується. Ось тут ще одне відео із дитячо-концертним майданчиком в центрі Щасливцевого.

Арабатка, звісно, порожня-препорожня зараз, бо скільки там людей на те джерело приїхало – ну нехай 50 чоловік. А більше там зараз і нічого робити.

Трохи фото з місця подій. Це ми доїдаємо новорічне олів’є (забагато нарізали, довелося із собою взяти).

До речі, там люди набагато досвідченіші за нас були. Столики, мангали, коньячок і все таке інше. А ще був чувак в дідморозовій шапці – дак той, як сам розказував, 31-го прямо там в джерелі у плавках і шапці новорічну проповідь читав 🙂 І нарід жваво відгукувався на то всьо.

Є там і місцевих жителів трохи. В основному чотирилапих.

А це вже Генічеськ. Несподівана фігура.

Невеличка піцерія навпроти нашого готелю.

Піца дуже смачна, я-то такий собі спеціаліст, а от Ксюха зацінила категорично. Так що будете в Генічеську – на проспекті Миру майже навпроти “Орхідеї” обов’язково скуштуйте піци.

А якщо пройдете оним далі на північ (тобто не до, а від АТБ) – натрапите на кафе “Мелісса”. Там навіть узимку роблять абалдєнні генічеські чебуреки. Втім, і так поїсти можна – ми наїлися од пуза (і смачно!) на трьох за якісь 120 гривень. В сезон, може, дорожче буде, але то таке. Чебуреки, якщо не помиляюся, 18 грн. зараз.

Хто як вирішує проблему заробітку на відпочивальниках.

Отакого триколісного транспорту я ще й не бачив.

І такого розміщення ставень теж.

Цікаве графіті-поєднання.

Ну, і оптимістичний фінал 🙂

Дорога, до речі, стає все гірша і гірша, перед самим поворотом на Новоолексіївці є місця, де просто хвилями асфальт, і не розбереш – чи то латки, чи то ями. Та й взагалі траса Харків-Новоолексіївка за ті роки, що ми нею їздимо, з 2013 року – на краще не змінилася взагалі. Може, десь пару ямок підлатали. І все.

А це ж і в інтересах самих курортних регіонів. Електрички – це ок, але багато хто й машинами їздить. І по отаких дорогах ще й подумає – їхати чи ні. Правда, підозрюю, що до Залізного порта якогось не краще, а то й гірше…

А ще Генічеськ – це місто, де копають траншею під класичну музику (не бре, чуваки поставили таку невеличку, знаєте, колонку, підключили до телефона, включили мабуть радіо, а звідтам щось класичне лунало), де пацан розгулює у шапці “Так! Ющенко”, де ялинка, як бачите, і та догори дриґом. Одним словом – є на що подивитися навіть узимку 🙂