Що ж я побачив такого в “Червоному”, чого не повинно було б – на мою дилетантську думку – там бути.

Давайте домовимося так – про плюси фільму я писати не буду, про них багато хто сказав, написав, блаблаблав і таке інше. Ось вам, наприклад, пост від Зена Антипопа, почитайте, гарно сказано. Я ж зосереджуся на критиці.

Отже. Головна моя претензія в тому, що фільм називається “Червоний” – так, я знаю, що там подвійна, навіть потрійна (чи й почетверна) суть в цій назві – а власне Червоний і не є головним героєм фільму. Ну от так, не є і все. Тому, що насправді головними героями фільму є Абрамов (головний в таборі мусор) і Гуров (прорадянський українець під погонялом Льотчик).

Так, саме вони є головними героями – бо їх лінії проходять через увесь фільм, вони розкриваються, показані в русі, так би мовити, живими людьми. А Червоний – це схема. Це фон. Який з’являється у фільмі, мелькає пару разів – і потім чомусь відсувається на другий план.

Це впливає і на загальне розуміння фільму. (Да, давайте домовимося, що ми обговорюємо зараз фільм, а не книжку Кокотюхи, бо я її не читав. Читала дружина – і не в захваті від того, як книжку трансформували у фільм. Хоча це в принципі звичайна річ, я не згадаю жодної відомої і прочитаної мною книжки, яку б адекватно екранізували.) От з’являється Червоний. І потім несподівано він уже верховодить усіма українцями. Просто – прийшов і опа. А потім так само опа – і уже повстання. Просто показані якісь точки, між якими не проведені ніякі лінії.

Тоді як історія Абрамова-Гурова-Таміли – чітка, виразна, активна. Наче головні герої – це саме вони. Як би вам пояснити… Ну, це, наприклад, якби у “Джанго” головним героєм був Шульц, а сам Джанго час від часу з’являвся для якихось дій – і потім знову відходив на другий план, ніяк не розкриваючись. Звісно, у Шульца велика роль, але він не відтіняє Джанго. А пара Гуров-Абрамов якраз відтіняє Червоного.

Що мені ще не сподобалося – це те, що фільм складається з якихось уривків, які, як вставки Франкова в тексти журналістів “Футболу”, зроблені “аби було” або “тому, що я знаю про це”. От сцени з машиною. Ходить цей Абрамов, її витирає, вилизує – і все. Ніяких прив’язок до неї в фільмі немає, хіба що згадка про те, що він там десь воював (але це цілком очевидно і без сцен з трофейною машиною).

Епізоди з “суками” – я так розумію, це якраз і є один із смислів назви фільма (“червона” зона, боротьба “чорної масті” із “ссученими”). Але теж якось невиразно – мелькнули, порізали, і все, нібито їх і не було.

Викликає неоднозначне відчуття епізод із Французом. Навіщо взагалі йому стільки уваги приділяли, цілу розмову з Колєй-Тайгой влаштували – щоб потім тут же хлопнути? Ну і так, “Француза прямо в строю при всіх пристрелив, а Червоного ніяк замочити не міг”? Дійсно, виглядає не дуже реалістично.

Про картинку не скажу нічого поганого, “Гіркі жнива” виглядають гірше – там знімальна група просто приїхала у Пирогове, без напрягу зняла сцени про українське степове село в лісі, і не заморачувалася такими деталями. Тут же дійсно концтабір, шахта і все таке. (До речі, “Коля-Тайга” на прес-конференції перед фільмом розказував, що керівництву міста пропонували зробити там – в цьому реально побудованому таборі – музей тоталітаризму чи чогось такого. Але ж ви самі розумієте – Вілкул… Коротше кажучи, його вже на дрова місцевий люд порозтягував. Чи дорозтягує.)

До фільму будуть ще пріквел – по першій частині книжки (не читав, не знаю), і сіквел. По сіквелу скаже таке. Мені б особисто хотілося побачити,  як ця кумпанія, яка втекла із табору, увесь фільм пробирається до України. Я знаю, в стилі якогось роад муві, вестерну. Щоб це було швидко, драматично і без затяжок (як тут). Ну, і з акцентацією на Червоному. Бо його образ, як нам з дружиною здалося, так і залишився нерозкритим.

Хоча – Кокотюха ж обіцяв, що ми будемо мати нового героя. Ми і маємо. Він дійсно не скиглик, не пораженець, а воїн і переможець. Та шкода, що за цією сверхзадачею у авторів фільму (перш за все, автора сценарію) забулося про інше.