Головне питання щодо загибелі регіоналки Бережної

Взагалі-то говорити тут немає про що, але є один дуже суперечливий нюанс.

Десь на Адріатичному узбережжі загинула Ірина Бережна. Регіоналка, колишня нардепка, боротьбістка проти перейменування київських вулиць і так далі, і таке інше. Загинула і загинула, ні зітхати, ні сміятися особисто у мене нема ніякого бажання. Якби вона була якоюсь серйозною персоною – не такою, як Хуйло, звісно, але другого-третього ешелону, щось всерйоз вирішувала, на щось всерйоз впливала, – тоді можна було б радіти, що одним ворогом менше. А так…

Тому про смерть Бережної – жодного слова. І навіть про тупоголовість її соратниці Лєнкі-бондарєнкі, яка пафосно пише “Ірочка на нєбєсах” і при цьому напевно ж ходить в російську православну церкву, в якій досить чітко розписано про “небеса” і все інше, що відбувається з душею після смерті (це до того, якого рівня їх “православнутість” і релігійність взагалі) – не хочеться говорити. Але є один дуже суперечливий момент, про який я хочу поговорити. Він стосується дочки Бережної, яка залишилася жива.

Вже довелося побачити в коментах, що “цій гадині так і треба, а от дочку шкода, без мами залишилася” бла-бла-бла. То я от що подумав.

Україна вже 26 років існує як незалежна посткомуністична, капіталістична держава. (Якщо згадати СРСР, то вже до 30-ки доходить, в кінці перестройки Союз був по факту капіталістичною країною, про що комуноїди чомусь забувають.) За цей час виросло вже не одне покоління людей. Тобто у тих, хто на старті незалежності був, ну, 35-45-річним і мав малих дітей – ці діти сформувалися, виросли і самі стали активними членами суспільства.

Звідси питання. А ви багато знаєте випадків, коли у всяких мразєй і падлюк (якою, на думку великої проукраїнської частини суспільства, безперечно була Бережна – і, до речі, цілком заслужено) – виростали нормальні, порядні діти?

Я навскидку можу назвати лише один. Це “герой Стокгольма” Юрій Вітренко. Так-так, син тієї самої Наталі Михайлівни, яку називають “Конотопською відьмою”.

Втім, цей приклад є таким собі слабеньким аргументом – знаєте, чому? Відповідає Вікіпедія: “З 1991 року, після розлучення батьків, Юрій залишився жити з батьком”. Тобто Юрій Юрійович з 15 років не виховувався матір’ю (по факту, підозрюю, і раніше – згадуючи приклад одного френда з такою ж комуношизоїдною матір’ю).

А більше нічого і не пригадаю. Олександра Шуфрича пригадую. Олександра і Віктора Януковичів пригадую. Інші не такі яскраві (принаймні, для мене; я ж все-таки маю відношення до футбольної журналістики, тому з молодшим Шуфричем довелося поспілкуватися) приклади – знаю. Протилежних – не знаю.

Це я не до того, що треба зараз жаліти, що і дитина не загинула. Взагалі нічиїм смертям – крім вищезгаданих категорій хуйлів і хуйлят – радіти не варто. Але.

Можливо, і дитину жаліти теж не має особливого сенсу? Бо хто б із неї виріс з такою мамою? І – хто із неї виросте з такою бабусею?

Так, до певної міри я відмовляю їй у шансі на порядне життя. Але – не на порожньому місці, правда?

Я не буду стверджувати, що моя позиція є однозначно правильною. Ба більше, я не знаю, чи є тут взагалі правильна позиція. Тому – що думаєте з цього питання ви? А у суперечці, як відомо, народжується істина.

(Фото з ФБ-сторінки Бережної.)

Advertisements

One thought on “Головне питання щодо загибелі регіоналки Бережної

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s