Про польське кіно, польську мову і можливу польську логіку щодо України

Отже, як і обіцяв, розкажу вам про один (точніше, два) гарний польський фільм.

Називається він Listy do M. Класична добра різдвяна комедія (М. – Святий Миколай, але не тільки). Є їх дві частини, 2011-го та 2015-го. Я відразу вам кину лінки, можете качати і читати далі.

Перший фільм

Другий фільм

Ну от. А тепер – до справи. По-перше, сам фільм. Які враження він залишив.

Почну з порівняння. В Україні таких фільмів, на жаль, немає – не вважати ж таким убогий фільм Оксани Байрак, де до того ж українського було пару другорядних акторів. Тому порівняю з московитським кіном. Наприклад, із “О чем еще говорят мужчины” (бо все інше, на мою думку, ще більший шлак; прохання не кидати в коменти приклади російського “не-шлаку”, я його дивитися все одно не буду, а ви тільки насмітите). Так от, дивлячись “Листи до М.”, не раз і не два ловив себе на думці, що його приємніше дивитися навіть через персонажів. Через обличчя. Стиль поведінки і т. ін. В ОЧЕГМ ж по суті показане російське-постраданське життя, як воно є – я про типажі персонажів, про схематичність. І від отої тупої курки, від її чоловіка-силовика та багатьох інших – чесно кажучи, трохи верне. Бо ти розумієш, що це не тільки кіно, а й життя, з якого це кіно зліплене.

А тут, керуючись тією ж логікою, ти бачиш дещо інше життя. Можливо, навіть не “дещо”, а “зовсім”. І на емоційному рівні це дуже відчувається. Пам’ятаєте в “Человеке с бульвара Капуцинов” був епізод, коли ковбої дивляться “фільму” про те, як кавалери галантно поводяться з дамами – і потім розчаровані обговорюють свою поведінку. От десь така ситуація була у мене. Ти живеш в одному світі – ну не відрізняється Запоріжжя всерйоз від якогось московитського міста, – а тут перед тобою інший світ. І ти розумієш, що світ таки дійсно може бути інший. Але він там, а ти тут. І тебе до того ж кормлять з телевізора цим самим – а не отим от – світом…

Про кінематографічні нюанси говорити не буду, я не профі. Просто відзначу. що перша частина сподобалася без всяких там “але” та ін. Гарний фільм. Другу дивився, як завше дивляться сіквели – “а що ж там цікавого сталося з героями за ці роки”. Але і вона теж нічогенька, хоч, може, в чомусь і трохи слабша. Одним словом, якщо ви у мене спитаєте – фільми я однозначно порекомендую.

Тепер до другого питання порядку денного. До мови. Так сталося, що першу частину я дивився із дубляжем, а другу – просто з українськими субтитрами. (Це на тих лінках, які я вам завісив.) То що хочу сказати. Якби я був якимось польським начальником в галузі культури чи зовнішніх зносин, особливо з Україною – я б зайнявся проектом популяризації польського кіно в нашій країні. Причому винятково з субтитрами, без озвучки.

Чому? Та просто коли дивишся фільм, то само собою виникає бажання говорити цією мовою. По-перше, це красиво. Починаючи від ввічливого етикету – не “ей ви”, “женщина” ітд, а справді ввічливо і шанобливо. Там навіть лайка симпатична. По-друге, для більшості українців вона не така вже й складна. От я, носій української мови і людина, яка досить добре знає російську – єдину проблему відчуваю у тому, що вони трохи зашвидко говорять. Ну, і традиційно лексика (хоча для багатьох людей проблемою стає навіть лексичний запас своєї мови, не те що чужої). А в цілому польська мова не відчувається, як щось таке незрозуміле, зрозуміти і опанувати яку не дозволяє україномовна щелепа. І це я східняк, а що вже говорити про людей із Західної України.

Ну, і по-третє. Оця от картина, яку я побачив в фільмі – це ж просто мрія українця. Коли всюди звучить твоя мова, коли нею не екають чи тикають хуї, а красиво, грамотно і ввічливо (навіть лаючись!) розмовляють. Якщо хочте, то Польща, поляки і польська мова в тих же Listach do M. – це та Україна, якою б ми її, напевно, хотіли бачити. І це, мабуть, підкупає найбільше – схожість на нас і така разюча відмінність.

Для чого треба був би весь цей проект? Ну так поляки вже зараз визнають, що українські працівники мало не рятують їх пенсійну систему – свої ж співвітчизники тікають до багатших країн ЄС, а у нас масово такої можливості немає (за минулий рік 1,3 мільйона українців тільки офіційно працювали в Польщі; порівняємо з будь-якою іншою країною ЄС?). Та й взагалі – будь-яка адекватна політична сила, а не PiS, обов’язково б займалася налагодженням дружніх стосунків з таким серйозним і в перспективі потужним сусідом, як Україна. Власне, при попередниках так і було – згадайте, як Кучма і Kwaśniewski вже закрили у свій час питання непростої спільної історії (і до перемоги PiS ніхто не громив ні тут, ні там пам’ятники). І за Туска стосунки були адекватніші.

Отаке. Дивіться польське кіно, вчіть польську мову. І українську також. В ній ще залишається оця опція ввічливого спілкування, на відміну від московитської чи тої псевдомосковитської, якою ви спілкуєтеся тут, в Україні.

Advertisements

3 thoughts on “Про польське кіно, польську мову і можливу польську логіку щодо України

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s