Хто помер раніше – Карімов чи його сайт?

Узбецька історія – як маячок для Московії.

Ситуація з Ісламом Карімовим потихеньку доходить до абсурду. Спочатку офіційний сайт президента Узбекистана повідомляє про госпіталізацію – і затихає на кілька днів. Зважаючи на обставини – майже навічно. Далі знову повідомлення – про важке становище. І знову – в свинячий голос, і знову – тиша.

Далі, кажуть, таки з’являється офіційне повідомлення про смерть Карімова – але майже відразу ж зникає. А потім сайт президента країни і зовсім лягає спати. Чи правильніше сказати – помирає разом з господарем?

А все це шапіто відбувається з однієї простої причини. Тому, що система вибудувана лише під одного конкретного персонажа. Ним же, до речі, і вибудувана. За логікою “Після нас – хоч потоп”. Ну, в принципі, самому Карімову – якщо він дійсно вже лежить десь в морозильнику моргу – все одно, що там відбуватиметься в країні. Його з почестями поховають, а що ще треба трупу. Правда, в нього дочки залишилися, і невідомо, що буде з ними. Хтозна, може, йому на дочок наплювати було…

От на країну – точно наплювати. Бо жодна нормальна людина не стане так будувати свій дім. Ви знаєте, що в США, наприклад, не те що смерть президента на посту – а й смерть кандидата в президенти ні на йоту не змінить ситуацію в країні. В прямому смислі – навіть якщо кандидат, який виграв голосуванням виборців, помре до дня голосування колегії виборників, в законі все враховано. І система буде діяти автоматично. Так, як вона і повинна це робити.

А в таких країнах, як Узбекистан, СРСР чи Московія – будь-яка зміна влади це позаштатна ситуація. Реально – позаштатна. Бо штатна – це коли влада не змінюється. От візьміть Московію. Там влада не мінялася. 1996-го Єльцина зробили президентом вдруге, просто забравши перемогу у Зюганова – і це пізніше підтвердила найвища посадова особа в країні. 1999-2000-го ті, хто Єльцину подарував другий термін, у нього ж владу забрали і передали Путіну. Ну, а що було далі – це ще не історія, а сьогодення, всі про це знають. В Азербайджані вирішили ще простіше – від батька до сина, чого там гратися у демократію.

А в деяких інших країнах СНД, на відміну від Московії, влада ще не передавалася навіть формально. Білорусь, Казахстан, Узбекистан – там досі на чолі держави перший і єдиний президент. Який рано чи пізно помре, бо ще ніхто не навчився жити вічно. І один цей факт – відсутність вічного життя – міг би підштовхнути правлячу еліту до розуміння того, що треба підготуватися до цієї неминучої події. Схоже, в Узбекистані до цього не готувалися в принципі. Навіть в СРСР такого не було – смерть вождя викликала шок і траур в народі, але серед еліти нічого подібного не було. Згадайте, як швидко очолив партію Хрущов, як змінювалася влада під час “п’ятирічки пишних похорон” – майже автоматично. А тут цей цирк навколо гіпотетичного трупа триває вже майже тиждень.

Та то Узбекистан. Серйозна країна, але все-так регіональна. А тепер уявіть, що буде відбуватися в Московії, коли врешті-решт Путін доживе до свого логічного кінця. (Хоча тут ще питання, що для нього логічніший кінець – природня смерть чи убивство під час перевороту.) Там же купа центрів сили, які і зараз ворогують між собою, а тоді й поготів. Скажімо, Кадиров, який є під прямим заступництвом Путіна. Олігархи. “Контора”. Та багато інших. В країні почнеться таке, що, можливо, переплюне події столітньої давнини.

А самому Хуйлу на це наплювати. Бо його тоді вже не буде. Тож навіщо думати і будувати систему під когось іншого – краще ж подбати про себе любимого? От всі ці азійські та псевдоєвропейські диктатори й вибудували свої країни таким чином, що при них все тіп-топ, а от після них починається треш, угар і содомія.

Втім, наш інтерес у цьому питанні – конкретно з Московією, – щоб ця содомія не перетнула державного кордону України. А там у себе за порєбріком хай роблять що завгодно. Я більш ніж упевнений, що ядерне жало сильні світу цього у збожеволілої бензоколонки після смерті її очільника просто вирвуть. А без ядерної зброї кому та Московія цікава. В економіці вона уже не грає ключової ролі. Тож боятися там треба буде лише масової міграції населення. Хоча, зважаючи на історичний досвід, мігрувати звідти будуть лише “вершки суспільства”, а народ, той, що путінський електорат, там і залишиться, чекати на нового царя.

Advertisements

One thought on “Хто помер раніше – Карімов чи його сайт?

  1. Сайт працює, але з величезними тормозами. Скоріш за все, він просто не витримує навантаження: останній запис про погіршення стану диктатора http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:QvjUG8nF0bYJ:www.press-service.uz/ru/news/5317/+&cd=1&hl=ru&ct=clnk&gl=ru

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s