Чергова серія всеукраїнської фейсбучної істерики – “відпустили Лукаш”. Чесно кажучи, всі ці “термінові перепости” та інша зрадоперемогофільська риторика давно дістала – але, оскільки болячка не проходить, треба про неї говорити.

Я розумію – Лукаш дуже неприємна персона, тому на емоційному рівні те, що її випустили з клітки, діє дуже сильно. Але. Ми ж на те і люди, щоб керуватися не лише емоціями, а й розумом.

От дивіться, що виходить в цій – та й не тільки, можна і того ж Корбана згадати – ситуації. Люди концентруються винятково на конкретних персоналіях. Випустили Лукаш – погано. Посадили Корбана – добре. (Комусь. Іншим – теж погано.) І так далі.

А що зміниться від того, будуть сидіти конкретні люди чи ні? Що, на Лукаш чи на Корбані закінчиться корупція, закінчиться сепаратизм, злочинність вимре? Ні. Нічого цього не буде. Тому що система як не працювала, так і не працює. Точніше, вона працює так, як її змінила попередня влада. (Хоча, мабуть, правильніше було б сказати – “як її створили і змінювали всі попередні влади”.)

І буде працювати далі. Тому що всі ті, хто можуть і мають її змінювати – бігають під Дніпровським судом і або визволяють Корбана, або саджають. Ми скільки разів вже чули про те, що “яка погана нинішня влада, що всі ці риги виходять з СІЗО і тікають до Росії”. А чому вони виходять? Я вам розкажу. Подивіться на цю картинку уважно.

Бачите? “Керуючись ст. ст.” і далі за текстом. (І зараз не грає ролі, справжню бомажку завісив Портнов у себе на сторінці чи ні. Все одно Лукаш відпустили на підставі якихось формальних букв у відповідній книжці – а тих чи інших, це вже питання номер два.)

Ось у чому проблема України і українців. Що одні – верхівка, нардепи, їх “куратори” (з усіх таборів – хоч екс-помаранчевих, хоч екс-біло-синіх) – не хочуть нічого змінювати, конкретно, Кримінальний кодекс. А інші – лохторат – просто не розуміють, що взагалі-то у нас як мінімум формально діють певні норми закону. І саме вони – а також ті, хто їх прийняв, та ті, хто не хоче їх змінювати – є головною проблемою країни.

“Свободу Корбану”, “свободу Мосійчуку”, “свободу патріотам”, свободу ще там комусь… Всі ці мітинги ми бачили і бачимо. А ви бачили хоча б один мітинг за зміни в КПК? Отож. Бо тим, хто за організацію мітингів платить – це непотрібно. А ті, хто на ці мітинги ходять – вони не розуміють того, що проблема не в людях, а в системі. І що не Корбан поганий, а Порошенко хороший – чи навпаки. Погана система, якщо вона дозволяє ті чи інші речі. І її треба міняти – щоб не грало ніякої серйозної ролі, хто там суддя, нардеп чи навіть президент.

Та постав зараз кожного із тих, хто так палко обурюється звільненням Лукаш чи арештом Корбана, президентом – і він так само нічого не зробить. Тому що розбереться в ситуації і скаже “Ой, йомайо”. Я десь бачив пост “круглих, як блюдця, очей” когось із нової генерації чиновників – коли він дізнався, що там, в цих кабінетах, міністерствах і відомствах, виявляється, діють ще якісь укази і приписи часів Кравчука. Давно віджилі і безглузді в наші часи. Але відмінити їх чи то нереально, чи то нецікаво.

От у цьому головна проблема України. Що правила гри не змінюються. А з нинішніми ми так і будемо ходити навколо інших, нових “лукаш” і “корбанів”. З лозунгами, мітингами і усією положеною атрибутикою. Хтось кричатиме про “Зраду”, хтось про “Перемогу” – і нікому не спаде на думку “здоровий глузд”. Очевидно, час нині такий, без глузду. Безглуздий.

P.S. А здавалося, що на “Юлі волю” ця клоунада закінчиться. І що чудесне одужання і підбори з коляскою людей приведуть до тями. Куди там…