Хортиця. Станція-привид

Прогулянка по тих місцях, де сто років тому їздили пасажирські поїзди, а нині тільки вивіска та архітектурні особливості нагадують про історичність об’єктів.

Для початку – коротенький екскурс у недалеке залізничне минуле.

На початку минулого століття залізничне сполучення повністю лівобережного тоді Олександрівська із правобережною частиною України здійснювалося не через Хортицю, як зараз. Північніше острова було збудовано Кічкаський міст, по якому й проклали залізничну колію.

Ось він, цей перший в Російській імперії великий арочний міст. На передньому плані – затоплене нині водами Дніпровського водосховища менонітське село Айнлаге.

Власне, сам міст.

Долю цього мосту вирішив проект “ДніпроГЕС”. Після підняття рівня води його довелося демонтувати. Ось наскільки піднялася вода в районі Кічкаського мосту на 1931-й рік, коли міст розібрали.

Нині жителі міста, переїжджаючи Дніпро греблею ДніпроГЕСу можуть бачити оцей от уламок історії, що виглядає з дніпровських хвиль.

Отже, міст зник, для залізниці і автомобілів побудували інші мости – через острів Хортицю. А залізнична гілка, яка вела до мосту, стала тупиковою. І станція, яка колись була діючою, просто зникла через свою непотрібність. Точніше, таких станцій дві – є ще Дніпробуд-1, але вона поруч із однією із основних магістралей правого берега Запоріжжя, та й з’явилася вона під час будівництва гідроелектростанції. (Про її існування можна було б здогадатися з того факту, що в місті є станція Дніпробуд-2. Очевидно ж, має бути і номер перший. Він і був колись.)

А от станція Хортиця, до якої ми з вами прогуляємось – знаходиться на краю міста, біля колишньої дороги на Катеринослав (нині це вулиця Зачиняєва). Туди ми й напрявляємось.

Про те, що тут вирувало життя сто років тому, може свідчити ось такий тунельчик – однозначно не сучасної роботи.

Цей тупичок вже новітній. Ніби символізує, що тут нема куди (і нема кому) їхати.

Проходимо переїзд. Водії тут дуже дисципліновані – поїзди не ходять, ДАЇ немає, але кожен все одно зупиняється на знак “СТОП”.

Характерна для залізниці архітектура.

Будинок відремонтований, але його конструкція все одно нагадує про те, що тут була особлива культура, можна навіть сказати – цивілізація.

Дуже рідко, але на цих рейках з’являються вагони. Трохи нижче ви побачите одного із таких нечастих гостей.

Стрілка вже геть заіржавіла.

Хоча, як бачимо, інколи нею все-таки користуються.

А ось і станція-привид. Вивіска і будинок відповідного стилю – це все, що залишилося від неї в історії. Тут вже більше 80-ти років ніхто не купує квитки і не чекає свого поїзда.

Можете детальніше роздивитися ці незвичні двері та вікна.

Ми ж ідемо далі – і натрапляємо на вагон, який десь на третину завантажений мішками.

Трохи пізніше за мішками приїде вантажівка. Отак і підтримується тут залізничне життя.

На відміну від станції, цей старовинний млин – прямо навпроти залізничної будівлі – досі функціонує.

А тут вже повний тупик.

На іншій колії, як бачимо, теж зрідка щось перевозять.

Архітектура в околицях “Хортиці” теж старовинна, початку минулого століття. Подекуди таку можна знайти і в центрі міста – але на Верхній Хортиці, найбільшому збереженому осередку менонітів, такого добра значно більше.

Кинемо останній погляд на перехрестя двох колись магістральних доріг…

…і повертаємось до сьогодення. А станція “Хортиця” так і залишиться у своєму додніпрогесному минулому.

Advertisements

3 thoughts on “Хортиця. Станція-привид

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s