Все, що я хотів сказати з приводу інцидентів, що сталися з українськими футболістами на турецьких зборах.

Отже, спочатку московиту вломив Данило Сікан. Потім ціла команда “Минай”.

Залишимо осторонь причини цих інцидентів, бо щонайменше про історію з масовою бійкою минаївців та московитського “Шинніка” пишуть різне. Але це, на мою думку, не важливо. Ба більше – я вважаю, що розголошення деталей в цій ситуації не на користь, а навіть навпаки.

А головне в цій історії от що.

Те, що московити отримали добрячої прочуханки від українців. Крім того, “Шиннік” ганебно втік з готелю, де і відбулася українсько-московитська Битва при зборах.

Саме це і потрібно розганяти як у своїх, так і – ще бажаніше – у чужих соцмережах. Для того потрібно, аби московити привчалися до думки, що українці будуть їх бити. Завжди і всюди.

Або московити боялися українців. Аж до мимовільного сечовипускання.

Щоб анекдоти про “фиг вы меня словите” перестали бути анекдотами. Щоб соціологічні опитування про боязнь зустріти українця в темний час доби перестали бути потрібними через стабільний 100%-вий показник.

Московити завжди пишалися тим, що їх – ні, не поважають, а бояться. От тепер треба, щоб вони боялися українців.

ЗІ. Доліна (на фото) тут ні при чому. Просто я написав в пошуку “получил люлей” – воно і  запропонувало такий варіянт. А хто я такий, щоб самому Гуглу відмовляти.