…А з Більченко насправді дуже все просто.

Вона завершила тим, чим і мала завершити. Повторю – її цей ганебний фінал був спрогнозований з самого початку, коли вона почала вважати себе “русской пісатєльніцей”.

Бо це вона так думала, що вона “русская пісатєльніца”. А насправді вона для Кремля – звичайний агент впливу, до певного моменту “корисний ідіот”, а після цього певного моменту уже просто холоп, який ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ працювати на баріна.

І її виїзд до Московії був початком фінального етапу її убогого існування в ролі “русской пісатєльніци”. Бо усі ці “пісатєльніци”, вони потрібні і цікаві за межами Московії. Там, де вони можуть впливати. Або, якщо це якийсь Назим Хікмет – він міг жити і в Московії, бо він мав достатньо ваги, щоб дистанційно впливати на лохторати.

Але Більченко – звісно ж, ніякий не Хікмет. Вона і в Україні була помітна лише скандалами (та ще, будемо чесними, особливостями будови своїх зубів, через що срачі навколо неї отримували додаткові імпульси, хоч це і тупо). Тому – поки вона була в Україні, поки вона генерувала “русофобські” скандали, вона мала хоча якесь значення для Московії.

А після втечі на “історічєску батьківщину” вона стала просто нікчемною XXLшкою. І сенс підкормлювати її запрошеннями на різні там друго- чи третьорядні фестивалі просто зник.

Тому вона абсолютно прогнозовано і очікувано докотилася до прямої співпраці із гебе. Бо більше вона нічим не могла бути Московії корисною.

(Хоча, за великим рахунком, оці “більше 10 завербованих” – це теж досить смішний показник. Ще й невідомо, якої якості там була інформація, яку їй надавали ці завербовані.)

Але головне тут не те, що станеться з Більченко. З нею уже все сталося. Далі їй дорога хіба в продавщиці у “Пятьорочкє”. Головне тут те, що подібна доля очікує на кожного, хто ще грається у “українскоє русскоязичноє культурноє явлєніє”. Бо для України вони не існують – у нас і в найгірші роки було досить свого культурного продукту (я не говорю зараз про найпримітивніші амеборівні типу слухачів Потапа і Насті). А для Московії вони а) ніколи не будуть своїми, завжди будуть XXLами, б) будуть потенційним об’єктом впливу на Україну (якщо Московія після поразки у нинішній війні ще збереже бажання впливати на Україну).

Як казав Митець – туди їм і дорога, етім самим. Митця треба слухати. Він, на відміну від більченків – реальний культурний феномен. Наш причому. До речі, він, як і Більченко, народився в Києві. А яка різна доля!