Ви вже читали новини про відповідь США (і НАТО) Московії?

Я от читав. І взагалі усі ці новини навколо тих нахабних “гарантій безпеки”. І у мене складається стійке враження, що тут така яскрава багатоходівочка – але не, як люблять розказати московитські боти/ьімперці та українські нитіки, з боку Кремля, а з протилежного боку.

Дивіться, що відбувається. Московія вирішила зіграти у покер, блефонути щодо можливого нападу на Україну. Притягла війська під кордон, продемонструвала сяку-таку підготовку. І сіла на березі калюжі ордена чекати – тобто здачі з боку НАТО. Причому я цілком допускаю, що, вимагаючи вивести війська навіть із Болгарії з Румунією, Кремль на це не розраховував – а хотів отримати хоча б половину від вимоги, тобто Україну.

Але далі “щось пішло не так”. Тому, що Захід тут же підхопив тему нападу – яку зараз, протягом останніх тижнів, розігнав до космічних масштабів. До речі, я цілком собі допускаю, що Зелебобій і Данілов праві в тому, що ніякої реальної загрози (в сенсі “нападу тут і зараз”) для України немає. Але це уже неважливо, бо важливо, що Московія своїми руками надала casus belli – холодної, звісно – Заходу.

Той спочатку повисловлювався у звичному ключі “підтримаємо”, “надамо” і т. ін. А потім взяла – і почала надавати. Можна багато говорити про те, що 2014-2015-го світ ще не розумів усієї загрози з боку Росії – але, по-моєму, це дуже наївно. Не треба думати, що люди, які очолюють цілі країни, дурніші за вас тут. От я так не думаю. А думаю, що світ усе розумів ще тоді. Але з тих чи інших причин – гальмував. (До речі, допускаю, що і з суб’єктивних – таких, як всезагальний улюбленець навіть українців Барак Обама, який же демократ, а, значить, за визначенням підсцикун.)

А тепер Захід набрав розгін. І понеслося – США везе “Джавеліни”, Британія NLAWи, Чехія обіцяє снаряди, Нідерланди обіцяють озброєння, президент Хорватії (персона там явно не першорядна, бо Хорватія – парламентська республіка) щось вякнув проти – прем’єр тут же попустив і вибачився (!) перед Україною. Канадська опозиція вимагає від Трюдо надати зброю Україні, бо он навіть країни Балтії уже, а ми ще ні.

Крім того, пішла вода в погріб економічних санкцій. І таких, серйозних санкцій. Тобто – враження складається таке, що Захід або спіймав Московію на погрозі, або взагалі сам спровокував цю погрозу. І тут же – ну ок, давайте, нападайте. А ми тоді Україну зброю завалимо, а вас – санкціями.

І, подивіться – Московія зараз толком нічого не відповідає. Навіть ситуація із можливим визнанням “ДНР” та “ЛНР” – здавалося б, ясніше ясного. Але ні – КПРФ закидає “Визнаваймо!”, ручні клоуни з ЛДПР тут же відмахуються, “єдроси” мелють щось проміжне… А на оцей глобальний наїзд так толком досі і не відповіли – хіба якимись зовсім дурнуватими фразами “Ми й проти них санкції можемо запровадити”.

Так що у мене склалося стійке враження, що у цій партії грає не Московія, а Московією. Грає Захід. Точніше, США. Звісно, питання в тому, чого хочуть досягти Штати, на чому зупиняться.

До речі, ви помітили, що Китай у цій ситуації веде себе незвично тихо? Ото тільки інфа промелькнула про те, що дідо Сі нібито попросив Хуйлушу не починати війну під час Олімпіяди, але потім Пекін це спростував (чи й справді, чи для блезіру). Цікаво, з чого б то така тиша. Певно, за принципом Лао-цзи, сидять на березі річки – і чекають.

ЗІ. А ще ж попереду – незалежно від України – вибори-2024. Після яких не те що якась там Держдума, а сам Хуйло може стати нелегітимним в очах Заходу…