Як московити крадуть нашу історію. Один маленький приклад.

Подивіться на ці дві фотографії.

І що – скажете ви. Типова українська церква, типова українська хата. Повнісінько у нас таких десь на лівобережжі.

Скажете. І будете праві. І неправі одночасно. Тому що це справді українська земля. Але вона, на жаль, давно вже знаходиться за межами України.

Це Стародубщина. Найпівнічніша територія розселення українців. І це місто Новозибків. Яке було частиною України довгі роки, століття, входило в землю УНР Сіверщину, а перед тим у Чернігівську губернію. А потім його окупувала Московія.

І не просто окупувала. А уже навіть у наш час намагається стерти український слід з історії цього регіону.

Ось дивіться. Стела біля міської адміністрації Новозибкова. Так вона виглядала у кінці 90-х.

Бачите – чітко написано – з 18 століття по 1919 рік ця територія була частиною України.

Напис цей зробили після серпневого путчу 1991 року, коли СРСР почав розвалюватися. Той період, початок 90-х, був дуже коротеньким шматком історії Московії, коли вона, попри усі імперські амбіції (а згадайте, що було з Кримом тоді, уже майже відразу після проголошення незалежності України; у Олексія Пивоварова у фільмі “Гибель империи” є епізод, де розповідається, як один генерал пропонував прем’єру Росії Гайдару “поставити ядерні міни на Перекопі – і нехай хохли спробують сунутися”, це 1992-й рік!), як мінімум не заважала місцевих ініціативах. Ось такій наприклад.

А тепер подивіться, як виглядає ця ж стела зараз – скрін зроблений з Google Maps, гугломобіль там 2019 року проїжджав.

Бачите? Уже ніякої України немає – а просто “Черниговская губерния”. І виходить, нібито Новозибків просто з якогось дива переходив із губернії в губернію.

Цікаво, як досі оцей монумент засновнику міста зберігся? Ви ж почитайте, якою мовою тут написано. Це ж українська!

“В сотні Топальській на урочищі Зибкій, межи Тростаню й іншими сільцями поміжними найдуючимися над річкою Корною, у вершині, на діброві, знов слобідку, до ласки військової, осадити людьми”. Топальська сотня – це була така адміністративна одиниця у Стародубському полку. Частина її залишилася на (точніше, повернулася до) території України, це колишній Семенівський район Чернігівщини. Але місто Топаль – на території Московії. Як і більша частина Стародубщини. Найпівнічнішої із українських історичних земель.

А Стародуб – ось подивіться на його церкви, типове козацьке бароко ж – є єдиним полковим центром Гетьманщини, який перебуває за межами України…