Після дещо смішного завершення досить непоганого формулічного сезону-2021 довелося побачити і почути не один десяток захоплених реакцій – “найкращий сезон сучасності” чи навіть “в історії Формули-1”. Здивувало. Вирішив виправити ситуацію.

Я зараз не буду говорити про історію “Формули-1” в цілому. Ті, хто цікавляться історією Королевських перегонів – чудово знають, які фантастичні сезони були у 90-х, 80-х і далі, “углиб віків”. Та багато хто почав слідкувати за Ф1 з часів Шумахера, причому навіть пізнього, мерседесівського. Але і тут я здивувався – бо ж уже в 10-х роках був чемпіонат, поруч із яким 2021-й навіть поруч не валявся.

І я навіть не про 2016-й, коли другий номер “Мерседеса” Ніко Росберг виграв у триразового (і чинного на той момент) чемпіона із “Мерседеса” Льюїса Гемілтона. Ні, я про інший сезон.

Про 2010-й рік, рівного якому я особисто в нинішньому тисячолітті не бачу.

Це був сезон, в якому:

• лідирували у таблиці під час чемпіонату аж шість різних пілотів;
• реально боролися за титул п’ятеро гонщиків;
• до останнього Гран-прі мали шанси на титул ЧОТИРИ пілоти.

Якщо ви хочете детальної розповіді – то нижче я закину вам лінк на відеоогляд, дивіться, згадуйте (чи дізнавайтеся, якщо раніше не знали про нього).

Я ж хочу просто показати, який це був драматичний сезон. Показати такою табличкою набраних очох і займаних місць топ-п’ятіркою після кожного етапу чемпіонату.

Табличка, як пишуть про ґаджети, “інтуїтивно зрозуміла”. Правда ж? Я поясню лише один момент.

Бачите, клітинка Веббера після ГП Австрії (із 6-ма очками) дещо відрізняється від попередніх і наступних “вебберрів”. Клітинка така ніби в крапочку. Це не ляп, це я спеціально. Такими крапочками я позначив пілотів із топ-п’ятірки, які після того чи іншого етапу відставали від лідера більше ніж на 25 очок – тобто більше ніж на одну перемогу. Тобто – пілотів, які не могли наздогнати лідера уже в наступній гонці. Таких на усію топ-п’ятірку усього 11, із них 3 – це Баттон в кінці сезону, коли він випав із реальної боротьби за титул. Усі інші результати – протягом усього сезону – були постійно в межах однієї перемоги до лідера чемпіонату. Що дозволяло змінювати – і змінювало! – картину перегонів на кожному етапі.

Отже, ось вам табличка, подивіться на цю боротьбу сухими очима цифр і місць.

(Зверніть увагу – після Бельгії відразу три із п’яти топів, з 3 по 5 місце, відставади від лідера, Гемілтона, більше ніж на перемогу. А уже після наступної гонки, в Монці, усі п’ять знову повернулися в 25-очковий діапазон!)

Ну, і як вам? Хіба 2021-й із цілком штучною, “латіфікованою” перемогою Ферстаппена – може зрівнятися із цією феєрією, де чемпіоном став той, хто очолив таблицю взагалі після останньої гонки, а до того протягом чемпіонату піднімався лише на другу позицію, і то один раз?

От і я думаю, що не може.

А ось обіцяний відеоогляд цього сезону.