Отже, чи не головним наслідком прес-марафону шостого президента України стала його спочатку очна, а потім заочна війна із головредом “Цензор.нет” Юрієм Бутусовим.

Почалося усе так.

Після завершення своєї участі в прес-марафоні Бутусов за межами приміщення заявив своїм колегам-журналістам, що треба було дати Зелебобію по морді.

Також Бутусов пообіцяв подати до суду на президента.

Відповідь Зелебобія не забарилася. Щоправда, Бутусов спочатку трошки підставився. (Якщо так можна сказати. Бо ви ж розумієте після 21 травня 2019 року, коли Зелебобій підписав указ про розпуск Ради-8, що йому не особливо цікаво шукати реальні підстави для чогось – він і його команда можуть їх просто вигадати.)

Підставився оцим от відео.

Відео було розміщене в оцьому от пості.

Очевидно, у Зелебобія вирішили, що це відео – зручний привід для помсти Бутусову. І от:

“Слідчі ДБР вивчають відео, викладене журналістом Юрієм Бутусовим на його сторінці у Фейсбук, у межах розпочатого кримінального провадження.

28 листопада 2021 року журналіст виклав відео, де він здійснює постріли з «Гаубиці Д-20» калібром 152 мм. Він супроводжує свій постріл словами: «по окупантах вогонь».

Пізніше Бутусов дописав, що відео було знято дуже давно, і з тренувань, але оприлюднення подібних матеріалів завдає шкоду інформаційній безпеці Української держави та дозволяє представникам держави-агресора посилювати тиск на Україну.

Усі обставини публікації та запису відео пострілу з гармати, яке виклав Юрій Бутусов, будуть перевірені. В тому числі в порядку статті 414 КК України (Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення) та статті 437 ККУ (Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни). Будуть перевірені також і можливі посадові порушення тими особами, які допустили цивільного громадянина до відповідного озброєння.

За попередніми висновками, подія відбулась за межами зони ООС. Але суспільство отримає повну і вичерпну відповідь після детальної перевірки”. 

Джерело

Бутусов відреагував на цю новину наступним чином:

Як бачимо, Бутусов дещо зманіпулював – справу було порушено за двома статтями ККУ. А Бутусов згадав лише ту, на якій можна зловити неслабий хайп. Власне, він це у своєму пості і зробив. Бачите, там на початку посту є фраза: “Тобто Майдан, захоплення Криму, вторгнення на Донбас та вісім років війни – це я все почав?” Це ж класичний приклад пересмикування ситуації на свою користь завдяки доведенню ситуації до абсурду. (Втім, ДБР само до цього неслабо доклалося, будемо чесними.)

У ДБР почухалися і пояснили, що ж вони хотіли:

“Звертаємо увагу журналістів та лідерів громадської думки, що кримінальне провадження порушено не проти журналіста Юрія Бутусова, а за означеним у його публікації фактом.

У Кримінальному кодексі взагалі немає такого поняття, як справа. Є кримінальне провадження, порушене за тим чи іншим фактом, і поки нікому не висунуто підозри, воно не може бути проти будь-кого взагалі.

У разі потреби ДБР може надати журналісту безплатну юридичну консультацію.

Зокрема, предметом розслідування є з’ясування обставин, хто і за яких умов допустив цивільну особу до зброї.

Ще раз наголошуємо ніякої «справи» проти Юрія Бутусова в провадженні ДБР немає і просимо не втягувати ДБР у політичні обвинувачення.

ДБР займається виключно злочинами посадових осіб, і саме можливі ознаки такого злочину й стали предметом нашого провадження”.

Джерело

Ось така історія. Оскільки вона ще в процесі – то короткі проміжні підсумки.

Підсумок 1

Ну, тут, звісно, є два формальних варіанти. Але перший ми відкинемо, і залишиться цілком прогнозований другий – це реально така дрібна помста Зелебобія. Чи його ремор.

Це смішно, гидко, тупо – називайте як хочте. Але це не те що підтвердило побачене і почуте на прес-марафоні – а навіть і посилило враження. Зелебобій так і не зрозумів, хто він і де він. Я колись порівнював його з Брежнєвим (маючи на увазі певну схожість у “флюгерстві” обох персонажів), але, якщо говорити про масштаб, то це, звісно, ніякий не Брежнєв. Точніше, Брежнєв кінця 40-х років минулого століття. Тобто перший секретар обкому. Чи взагалі райкому. Така дрібна, за великим рахунком, фігурка в масштабах країни. Дрібна і мстива – як воно і водилося в радянські часи.

Я колись розказував історію, повторю її ще тут. Діло було десь в 60-х роках минулого століття. У моєму колишньому районі. Пізня весна чи літо – тепла пора року тобто. Районне керівництво, т.зв. партхозактив, зібрався на традиційний пікнік вихідного дня. За посьолком, на мальовничому березі річки Верхня Терса розіклалися усі ці партійці, чиновники, силовики місцеві, разом із секретарками та іншими молодими співробітницями своїх контор – і гульбенили.

Так сталося, що серед партхозактиву найбільшою популярністю у жінок користувався молодий чиновничок. Певно, був гарний, дотепно жартував, компліменти відпускав дівчатам і таке інше. Така ситуація – якийсь шмаркач, а йому стільки уваги, не мені! – обурила першого секретаря райкому. Такого, знаєте, класичного, пузатенького свиноподібного начальника. І він не придумав нічого кращого, як наказати очільнику місцевого райвідділку міліції підійти і лупанути тому хлопцю в обличчя. Що наш місцевий главмусор тут же і зробив.

От Зелебобій – це навіть не Яник, такий бандос на посаді президента. Це реально якийсь вошивий секретар райкому, який тільки й може, що наказати мусорку дати в п’ятак тому, хто йому не сподобався.

Підсумок 2

Він не такий очевидний, як перший, але він є. Почитайте цей пост.

Прочитали?

Юрій Бутусов – людина, м’яко кажучи, мутнувата. Його участь у історії із Іловайськом, на боці Коломойського-Корбана – вона ще отримає свій чесний підсумок, я в цьому чомусь упевнений. Але на його руках – не тільки Іловайськ, а і багато чого іншого. Ви ж не забули, як він старався забезпечити поразку Порошенка на виборах-2019 – і тим самим (не дуріть себе противсіхством) наближав перемогу Зелебобія.

А тепер цю людину, лише на підставі того, що на нього наїхав його колишній ситуативний союзник – ліплять сучасного Гарета Джонса! Його, Бутусова, порівнюють із журналістом, який вчинив справжній подвиг (втік, попри заборону, із Москви, поїхав до України, побачив там жахи Голодомору і написав про це – першим на Заході під власним іменем! – у пресі).

Давайте тоді Рябошапку і Данилюка, Лероса і Богдана, врешті-решт Авакова теж запишемо у “гаретиджонси”, чого вже там. Вони ж теж тепер – проти Зелебобія…

На завершення я просто зацитую двох письменників – українського і чеського.

Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде!

Та

Люди, […] будьте пильні!..

Мені нічого додати до цих слів.