Хоч я і не дивився (онлайн) більшу частину, але усю необхідну інформацію отримав. Тож певні висновки зробити з учорашнього шоу можу. А вони будуть наступні.

1. Він боїться

Те, як він розмовляв із журналістам, особливо з Бутусовим і Ткачем – яскраве свідчення його страху. Людина, яка не боїться – вона розмовляє значно спокійніше. Так, часто – зверхньо. Навіть по-хамськи. Як Хуйлуша, наприклад. Але – Хуйлуша при цьому уміє контролювати свої емоції. А цей просто істерикував. А істерика – це і є ознака страху.

І його постійні повторювання фрази “я президент України” (скільки там нарахували, 26 разів сказав?) – це теж від страху. Це спроба самого себе заспокоїти – і одночасно налякати інших, мовляв, я насправді не маленьке миршаве кошеня, а страшний шаблезубий тигр-р-р!.. І згадування Порошенка, які уже на грані божевілля (чи за нею) – теж від страху. Він усі ці 2,5 роки боїться Порошенка – і уже навіть не приховує цього. Боїться не тому, що Порошенко такий страшний – а тому, що Порошенко є живим нагадуванням, ЯКИМ має бути президент. І поки Порошенко десь тут – він завжди буде шугатися, що навіть у його найвідданіших прихильників спаде пелена з очей, і вони помітять, де президент, а де непорозуміння.

2. Його не бояться

І навіть не поважають.

Як би хто не ставився до Порошенка – а уявити собі таке, щоб якийсь журналіст, вийшовши із прес-конференції п’ятого президента, висловить своє ставлення до нього фразою “треба було в морду дати”, неможливо. Просто не-мож-ли-во таке уявити. Були “я тобі не дорогенька”, ще якісь звинувачення – але до такого хамського формату ніхто не вдавався. Ви пам’ятаєте, щоб хтось Порошенку фак тикнув, коли він приходив у Раду? Отак прямо з трибуни, на камери, на усю країну? А цьому – запросто. Уявляєте, яке до нього ставлення, якщо йому факи показують привселюдно і морду бити хочуть?

От Януковича – його в більшості не поважали. Але принаймні побоювалися. Бо Яник все-таки був фігурою. Персонажем. Не дуже гативним, а в основному і прямо негативним – але персонажем. Фігурою. А цей – просто зіц-начальник Єрмака. Як можна боятися підставну особу? Медведєва хтось боявся у Московії? Звісно ж, ні. Ви згадайте – того зіц-президента московського не те що Лужков (який все-таки мером столиці був), а якийсь Кудрін практично прямим текстом посилав. І ще – згадайте, як Медведєв намагався довести, що він реальний президент. Путінські інтонації та жести копіював, зривався на крик там, де цього абсолютно не потрібно було. Коли ти – реальний бос, то тобі цього спеціально показувати не треба, це і так видно. А коли ти Медведєв чи Зеленський…

3. Він так і не зрозумів, де він

Когось, може, дивує, що я часто порівнюю його із Януковичем. В плюс Янику. Все просто. Яник – негативний герой нашої драми, тут сумнівів не може бути. Але при цьому – Яник чудово розумів, що таке держава, що таке система державна, що таке президент держави, що він має робити (і що не має), як він має поводитися (і як не має). У Яника в голові був певний базис. Викривлений Донбасом, так – але цей базис був.

У цього ж нічого подібного і досі немає. Він досі грає роль – думаючи, що робить це правильно. До речі, саме тому і повторює постійно – “я президент”, “я президент”. Щоб хоч самого себе переконати у цьому.

Дивіться. Людина приходить на 5-годинну пресуху до ЗМІ – і єдина реальна новина, яку можна написати з цієї пресухи, це заява про “державний переворот”. Новина, м’яко кажучи, висмоктана із такого пальця, що соромно і сказати. Все. Більше нічого по суті за ці 5 годин не було сказано. Не вважати ж суттю безглузді звинувачення на адресу Бурби (так, заяву про те, що Бурба приніс формулу абсолютного палива вакцини від коронавірусу і запропонував продати комусь там – я навіть в умовні новини записувати не буду, бо це настільки тупо, настільки і смішно) чи плутані пояснення, на чому і з ким він там літав у державну резиденцію.

Ще один момент. У нього питають про другий президентський термін – відповідь у стилі “піду у дітей спитаю, вони там, бідні, змучилися”. Якщо президент країни свої стратегічні кроки (а другий термін це, як не крути, стратегічний крок) міряє по тому, що йому там діти скажуть… Як той казав – без слів.

До речі, якщо ви думаєте, що те, що він не здав Україну за 2,5 роки Кремлю з потрохами – це якраз тому, що він почуяв себе державником, то ви помиляєтеся. Це Порошенко був державником. Це Кучма став державником – за що потім поплатився, отримавши масовану атаку Кремля (плівки Мельниченка, “Кольчуги”, “збитий українцями” літак над Чорним морем). Кучма, згадайте, з Південної Америки прилетів, коли напад на Тузлу був. Теоретично у цього може бути таке саме – але мотивація буде зовсім інша. Не тому, що “це моя держава, і я маю її захищати, як я розумію цей процес” – а “блін, якщо не відреагувати, істерика в ЗМІ та суспільстві, а за ними – падіння рейтингів”. Тож не плутайте.

Одним словом – не склалося. Не склалося із трансформацією квартального паяца у державника і реального президента. Втім, не особливо і очікувалося.

P.S. Ще одне хотів би сказати. Це не прямо на пресусі стало зрозуміло, але в цей історичний період його каденції. Ніякого другого терміну не буде. Нічого не буде. Ні перемоги на виборах. Ні узурпації влади – він не Хуйло і не Лука навіть, щоб на таке наважитися, а ми не Московія і не Білорусь, ми Україна. Втім, може, і кримінальної справи теж не буде. Виїде кудись у Європу і житиме там на пенсії. Або, може, і десь в Україні тихенько сидітиме. Приблизно як Ющенко – тільки той ще щось там коментує, якусь позицію з тих чи інших питань висловлює, а цей взагалі про політику не говоритиме. Бо не можна говорити про те, про що ти так нічого і не зрозумів. А Єрмака поруч тоді уже не буде (бо навіщо він буде потрібен Єрмаку). Богдан – той да, той, може, і прийде. Постібатися з нього. І це єдина реакція, яку я реально очікую на його персону після 2024-го.