Поки у Харкові традиційно убивали на дорозі людей, у Львові – теж, в принципі, можна сказати, що традиційно – воювали з історією.

На Личаківському цвинтарі, власне на т.зв. “Цвинтарі орлят” спіймали двох якоби вандалів.

“Цвинтар орлят”, офіційно – Польський військовий меморіал, це таке місце у Львові, де поховані поляки, що загинули сто років тому у боротьбі із ЗУНР та більшовиками. Правда ж, ідеальне місце для декого, щоб вчергове розісрати українців з поляками? (Як і поховання вояків УПА на території Польщі.)

І от, значить, ситуація. Яка склалася так, як склалася, просто через збіг обставин. Патрульні помітили трьох обапелів, які тусувалися біля входу на Личаківський цвинтар близько 17:00. Для довідки – учора, 25 листопада, сонце у Львові зайшло о 16:30. Тобто уже пів години як була темна пора доби. Простіше кажучи – сутінки чи взагалі ніч. Правда, трохи дивний час для відвідування цвинтаря. Ні, я не про забобони і привидів – я про зручність обсервування, власне, видимість пам’ятників.

Патрульні, честь їм і хвала, вирішили прослідкувати за тіпами, викликали підмогу (три дорослі обапели – це вам не баран начхав). І правильно зробили. Бо на “Цвинтарі орлят” застукали цих красавців на гарячому.

Подивіться (не тут, а на фото вгорі) – вони навіть прізвище Степана Андрійовича не встигли дописати.

А ще зверніть увагу – з якою характерною помилкою вони те прізвище писали. Звернули? Ну тоді ось вам цитата з Facebook’у патрульної поліції Львова:

“Патрульні затримали двух чоловіків, третьому вдалося втекти. Особи затриманих встановили, це 43 та 49-річні мешканці Донецької області“.

Як прогнозовано, чи не так?

Ну, я думаю, версію про те, що понаїхавші з Донбасу просто набухалися (або настільки виповнилися любові до керівника ОУН(р)) – ми відкинемо як не дуже імовірну. А от версія про те, що їм башлянули баблішка – не знаю, звідки конкретно, але стартовий пункт цих коштів був явно за поребриком, можливо, прямо на Луб’янці – мені подобається своєю реалістичністю.

До речі, ви не подумайте, що я оце прямо натякаю, що у Львові ФСБшникам настільки важко знайти людей, які люблять гроші і готові на такі “подвиги”. Що ви – он один Остапчик Стахів чого вартий. Тут, я думаю, інше – на Донбасі простіше таких красавців вербувати. Їх там повно, і вони, оскільки їхні мізки ще з совкочасів засрані ненавистю до України і персонально до уродженця Старого Угриніва (а часи ригопанування, починаючи з 2003 року, додали), то умовити їх значно простіше – і, думаю, за дрібніший прайс. А що ви думали, тамті теж не дураки грошенят зекономити.

Власне, історія прозора, як сльоза комсомолки (якщо не знаєте, хто це – подивіться хороший фільм з того періоду, коли на Московії трохи можна було казати правду, там все дуже добре пояснюється). Тому я тут хочу додати лише одне.

Усі ці історії – із могилами вояків УПА в Польщі, могилами польських вояків в Україні – потрібні лише одній країні. Московії. Хто б не був безпосереднім виконавцем чи навіть організатором – замовник один. І сидить у московських болотах.

А жителям Донбасу варто було б задуматися, чим подібні речі для них обернуться. Втім, думаю, у цих спійманих на гарячому персонажів думалка давно замінена на набір пропагандистських гасел.