Головний цинізм тих патріотів, які “абинепорошенко”, або Вибори-2019 і Біблія

Ви не повірите – але мені оце тільки учора дійшло.

Але цей цинізм воістину “бескрайний, как вид с Останкинской телебашни”.

От дивіться. Одним із аргументів тих, хто голосував не за відвертих кремлівців (Бойка та інших попазежисти), не за болото-какая-разніца (Зелебобія ет цетера), а за умовно проукраїнських персонажів (які принаймні на словах артикулювали свою позицію саме так), був наступний:

“А от Ім’ярек у другому турі виграв би у Зеленського!”

Довго мені не доходив глибинний смисл цієї фрази. А учора чомусь теньк – і пазли склалися.

Виходить, значить, ситуація така. 

От ідуть на вибори штук 5-7 умовно проукраїнських персонажів. Чинний президент Порошенко з його здобутками за 2014-19 роки. Чинний прем’єр Гройсман з його здобутками за 2016-19 роки (і меншою мірою – за вінницькі успіхи). Та інші політики, які 2014-19 року зробили чуть менше, ніж ніхуя.

В другий тур від умовно проукраїнської частини електорату виходить Порошенко. Прихильники Порошенка кажуть – “народ, ну ви шо, холодні, ну який Зелебобій, він же (клован, наркоша, слуга Коломойскєра, на Кацапію (мвахахаха, Маркуша, сасні хуйца) і так далі, і тому подібне), як ви можете за нього голосувати? А Порошенко зробив то-то і то-то, сьо-то і сьо-то. Ну ви чо отето вот!”

Приходить день другого туру виборів. Невеличка частина прихильників Тимошенко, Ляшка, Гриценка, Садового, Саакашвілі, Тягнибока і кого ще там – таки йде голосувати за Порошенка. Інша, більша, або не голосує (і агітує проти усіх), або голосує (мовчки) за Зелебобія. Власне, результати другого туру ви бачили.

А хто не бачив – нагадаю.

Перший тур:

  • Зеленський – 5,71 млн голосів “за”
  • Порошенко – 3,01 млн
  • Тимошенко+Гриценко+Смешко+Ляшко+Кошулинський – 6,32 млн

Другий тур:

  • Зеленський – 13,54
  • Порошенко – 4,52

Тобто! Замість підтримати чинного президента, при якому і певною мірою (про відсоток цієї “міри” ми зараз не будемо, але він точно є – і точно вище статпохибки) завдяки якому Україна вистояла, вижила і навіть увікнула режим ренесансу (у деяких аспектах – такого, який і не снився у березні 2014-го) – купа народу вирішила проголосувати за порожнє місце/міньйона Коломойського. Або ні за кого, що так само грає на руку лідеру перегонів, себто Зелебобію.

Логічно? Так. Але! Тепер ми згадуємо оту-во фразу, яку я виділив іншим шрифтом. І що ж виходить?

Виходить, що багато хто із прихильників популістичних балаболів (он п’ять найпопулярніших після Порошенка на виборах-2019 умовно проукраїнських персонажів – скажіть, що вони зробили в період з 2014 по 2019 роки?) за Порошенка навіть перед обличчям реваншу Коломойського-Портнова та ін. принципово не став голосувати. Та при цьому (!) вони були упевнені (оцими своїми заявами, що “а от мій Залуп Хуйбердиєв точно б виграв у Зелебобія, он і соціологія говоре”), що прихильники Порошенка і чинного курсу держави – за їхнього популістичного кумира пішли б і проголосували. 

А вони б, до речі, пішли б і проголосували. І відсоток порошенківців, які голосували б за когось із того списку п’яти, був би більшим, ніж ми мали навпаки, в реальному житті на виборах-2019. Можливо, навіть за Тимошенко проголосували, так. (Хоча тут я не впевнений.)

Знаєте, чому? А тому, що усе це давно було написано. А ви просто розумні книжки не читаєте 🙂 Тож я вам зацитую. Отже…

І Книга Царів. Глава 3

16 Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя й стали перед ним.
17 Одна з них каже: «Прошу тебе, мій пане! Я й оця жінка живемо в одній хаті, і я породила при ній у тій хаті.
18 На третій же день, як я породила, злягла й ця жінка. Були ж ми удвох, нікого чужого з нами в хаті не було, лише нас двоє було в хаті.
19 І вмер синок цієї жінки вночі, бо вона його приспала.
20 Встала вона посеред ночі, взяла мою дитину з-під мого боку, як слугиня твоя спала, та й поклала його до свого лона, свою ж мертву дитину поклала до мого лона.
21 Встала я вранці годувати мою дитину, – аж воно мертве. Та як придивилась до нього вранці пильно, бачу, що це не моя дитина, яку я породила.»
22 А друга жінка каже: «Ні, моя дитина жива, а твоя дитина мертва.» А та: «Ні, твоя дитина мертва, а моя жива.» І змагались отак перед царем.
23 І сказав цар: «Ця каже: оце моя дитина, та, що жива, а твоя дитина мертва. А та каже: ні, твоя дитина мертва, а моя жива.»
24 І повелів цар: «Подайте мені меча!» І принесли меча перед царя.
25 Тоді цар наказав: «Розітніть живе дитятко на двоє та дайте цій половину й тій половину.»
26 Каже тоді цареві жінка, дитина якої була жива, – бо серце її зворушилось із жалю за своїм сином: «Прошу тебе, мій пане! Нехай дадуть їй дитинку, нехай не вбивають!» А друга каже: «Нехай не буде ні мені, ні тобі! Розтинайте!»
27 І розсудив цар: «Дайте тій першій живу дитину, не вбивайте. Та її мати!»

Отак от.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s