Ви не повірите – але мені оце тільки учора дійшло.

Але цей цинізм воістину “бескрайний, как вид с Останкинской телебашни”.

От дивіться. Одним із аргументів тих, хто голосував не за відвертих кремлівців (Бойка та інших попазежисти), не за болото-какая-разніца (Зелебобія ет цетера), а за умовно проукраїнських персонажів (які принаймні на словах артикулювали свою позицію саме так), був наступний:

“А от Ім’ярек у другому турі виграв би у Зеленського!”

Довго мені не доходив глибинний смисл цієї фрази. А учора чомусь теньк – і пазли склалися.

Виходить, значить, ситуація така. 

От ідуть на вибори штук 5-7 умовно проукраїнських персонажів. Чинний президент Порошенко з його здобутками за 2014-19 роки. Чинний прем’єр Гройсман з його здобутками за 2016-19 роки (і меншою мірою – за вінницькі успіхи). Та інші політики, які 2014-19 року зробили чуть менше, ніж ніхуя.

В другий тур від умовно проукраїнської частини електорату виходить Порошенко. Прихильники Порошенка кажуть – “народ, ну ви шо, холодні, ну який Зелебобій, він же (клован, наркоша, слуга Коломойскєра, на Кацапію (мвахахаха, Маркуша, сасні хуйца) і так далі, і тому подібне), як ви можете за нього голосувати? А Порошенко зробив то-то і то-то, сьо-то і сьо-то. Ну ви чо отето вот!”

Приходить день другого туру виборів. Невеличка частина прихильників Тимошенко, Ляшка, Гриценка, Садового, Саакашвілі, Тягнибока і кого ще там – таки йде голосувати за Порошенка. Інша, більша, або не голосує (і агітує проти усіх), або голосує (мовчки) за Зелебобія. Власне, результати другого туру ви бачили.

А хто не бачив – нагадаю.

Перший тур:

• Зеленський – 5,71 млн голосів “за”
• Порошенко – 3,01 млн
• Тимошенко+Гриценко+Смешко+Ляшко+Кошулинський – 6,32 млн

Другий тур:

• Зеленський – 13,54
• Порошенко – 4,52

Тобто! Замість підтримати чинного президента, при якому і певною мірою (про відсоток цієї “міри” ми зараз не будемо, але він точно є – і точно вище статпохибки) завдяки якому Україна вистояла, вижила і навіть увікнула режим ренесансу (у деяких аспектах – такого, який і не снився у березні 2014-го) – купа народу вирішила проголосувати за порожнє місце/міньйона Коломойського. Або ні за кого, що так само грає на руку лідеру перегонів, себто Зелебобію.

Логічно? Так. Але! Тепер ми згадуємо оту-во фразу, яку я виділив іншим шрифтом. І що ж виходить?

Виходить, що багато хто із прихильників популістичних балаболів (он п’ять найпопулярніших після Порошенка на виборах-2019 умовно проукраїнських персонажів – скажіть, що вони зробили в період з 2014 по 2019 роки?) за Порошенка навіть перед обличчям реваншу Коломойського-Портнова та ін. принципово не став голосувати. Та при цьому (!) вони були упевнені (оцими своїми заявами, що “а от мій Залуп Хуйбердиєв точно б виграв у Зелебобія, он і соціологія говоре”), що прихильники Порошенка і чинного курсу держави – за їхнього популістичного кумира пішли б і проголосували. 

А вони б, до речі, пішли б і проголосували. І відсоток порошенківців, які голосували б за когось із того списку п’яти, був би більшим, ніж ми мали навпаки, в реальному житті на виборах-2019. Можливо, навіть за Тимошенко проголосували, так. (Хоча тут я не впевнений.)

Знаєте, чому? А тому, що усе це давно було написано. А ви просто розумні книжки не читаєте 🙂 Тож я вам зацитую. Отже…

І Книга Царів. Глава 3

16 Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя й стали перед ним.
17 Одна з них каже: «Прошу тебе, мій пане! Я й оця жінка живемо в одній хаті, і я породила при ній у тій хаті.
18 На третій же день, як я породила, злягла й ця жінка. Були ж ми удвох, нікого чужого з нами в хаті не було, лише нас двоє було в хаті.
19 І вмер синок цієї жінки вночі, бо вона його приспала.
20 Встала вона посеред ночі, взяла мою дитину з-під мого боку, як слугиня твоя спала, та й поклала його до свого лона, свою ж мертву дитину поклала до мого лона.
21 Встала я вранці годувати мою дитину, – аж воно мертве. Та як придивилась до нього вранці пильно, бачу, що це не моя дитина, яку я породила.»
22 А друга жінка каже: «Ні, моя дитина жива, а твоя дитина мертва.» А та: «Ні, твоя дитина мертва, а моя жива.» І змагались отак перед царем.
23 І сказав цар: «Ця каже: оце моя дитина, та, що жива, а твоя дитина мертва. А та каже: ні, твоя дитина мертва, а моя жива.»
24 І повелів цар: «Подайте мені меча!» І принесли меча перед царя.
25 Тоді цар наказав: «Розітніть живе дитятко на двоє та дайте цій половину й тій половину.»
26 Каже тоді цареві жінка, дитина якої була жива, – бо серце її зворушилось із жалю за своїм сином: «Прошу тебе, мій пане! Нехай дадуть їй дитинку, нехай не вбивають!» А друга каже: «Нехай не буде ні мені, ні тобі! Розтинайте!»
27 І розсудив цар: «Дайте тій першій живу дитину, не вбивайте. Та її мати!»

Отак от.