Знаєте, була в нашому дитинстві така приказка: “Пиздить – як дище. А дише часто”. От це прямо про так званий СРСР. (Так званий, бо там, у цій абревіатурі, практично усе – неправда. Але про якось згодом.)

Одним із найрозповсюдженіших випадків такої брехні був протофотошоп – коли зі світлин з вождями прибирали тих, які уже перейшли в категорію “вороги народу” – чи просто їх недоцільно було уже згадувати (як Кірова).

Наприклад, ось так прибрали з фото Єжова, коли той відпрацював свою роль кривавого палача, і на нього красиво повісили Великий Терор, який стали називати пізніше “єжовщиною”, а не “сталінщиною”:

Або ось Кірова (та інших) поступово прибирали з фото, щоб Найвеличніший іншої епохи залишився сам. Нічого, до речі, не нагадує? 🙂

Але це хоча б зрозуміло. Тут була політична доцільність.

А ось випадок після смерті Леніна. Там після його смерті було засідання ЦК ВКП(б), де Сталін, як генеральний секретар, виступив – і, як говорили у ті часи, закликав, пообіцяв, пригрозив і т. ін.

Здавалось би – чудовий кадр початку “великого шляху”, всі діла.

Але коли 1946 року на радянські екрани вийшов художній фільм “Клятва” – то в епізоді із смертю Леніна Сталін уже виступав (давав клятву) не в залі перед партійцями, а на Красній площі перед лохторатом.

І здавалося б – і так же нормально, піар, всі діла. Але ні – чого ж не збрехать, якщо можна збрехать 🙂

А сама смішна і відверта брехня – це худфільм (який, звісно ж, сприймався практично як чиста документалка) “Падіння Берліна” 1949 року.

Ось Сталін прилітає до столиці Третього Райху після падіння нацистської держави.

Думаю, ви, якщо і не знали – то здогадалися, що комуняцький вождь, звісно ж, ні в які Берліни не літав 🙂

А ось іще кадр – де до Сталіна біжать різні “прості люди” (із інших до того ж країн).

Та ясно ж, що сцикливий зовьєтенфюрер ні в жисть би не вийшов отак до людей, тим паче, до іноземців-буржуїнів 🙂

Але пропаганда працювала безвідмовно – бо навіть якби хто і знав із холопів правду, то навряд чи б він заїкнувся про це.