A.S. Для початку давайте нагадаємо от що. Як відомо, до 1992 року “Динамо” і “Шахтар” неодноразово перетиналися у чемпіонатах та Кубках СРСР. Тож свій останній матч в радянському футболі – і уже за незалежної України – учасники майбутнього Класичного зіграли 27 жовтня 1991 року. Тоді “Динамо” виграло у Донецьку з рахунком 2:1, а примітним той поєдинок є з двох причин.

По-перше, за “Шахтар” свій єдиний гол у ворота “Динамо” забила майбутня зірка київського клубу, Сергій Ребров. А по-друге – той матч, як пізніше стало відомо (у цьому зізнавався і сам автор шахтарського голу) був договірним. Що зараз є абсолютно неможливим.

Отже, 27 жовтня 1991-го завершилася радянська історія протистояння гірників та динамівців, трохи згодом припинив існування увесь радянський футбол – а на початку 1992-го з’явився на свій футбол український. І понеслося!

Сьогодні у Києві гратиметься ювілейний, офіційний сотий матч між “Динамо” та “Шахтарем” в історії незалежного українського футболу. Пропоную вам детально, з опорами на цифри, дати і події згадати попередні 99 поєдинків.

Перше Класичне – воно ж перше в чемпіонаті – сталося 4 жовтня 1992 року. Тоді виграло “Динамо” – 2:0, а перший гол забив найкращий гравець ЧУ першої половини 90-х Віктор Леоненко. Матч відбувся на київському Республіканському, були присутні 7200 глядачів.

Тоді ж у протистоянні “Динамо” і “Шахтаря” забив перший легіонер – литовець Ігоріс Панкратьєвас.

Перша нічия у Класичному була зафіксована уже у другому матчі – 2 травня 1993-го. У Донецьку на “Шахтарі” команди зіграли 1:1 (Сергій Попов – Павло Шкапенко). У цьому матчі була показана перша “класична” жовта картка. Її на 59-й хвилині заробив гірник Ігор Леонов.

Уперше в Класичному виграв “Шахтар” 28 травня 1994 року. Це сталося удома, єдиний гол в матчі забив найкращий гравець “Шахтаря” 90-х Сергій Ателькін.

У тому ж поєдинку гірники, уперше – і на довгі роки востаннє – зрівняли рахунок у протистоянні з “Динамо”: +1=2-1. Наступного разу нічия за кількістю перемог була зафіксована аж через 20 років, 16 квітня 2014-го.

Перший гол з пенальті у Класичному забили динамівці – 8 листопада 1994-го, Павло Шкапенко, на 34-й хвилині виїзного матчу (3:1). Тоді ж, на 49-й хвилині, розпочали лік точним ударам з одинадцятиметрової позначки й донеччани – відзначився Ігор Петров. Та перемога “Динамо” стала першою виїзною в Класичному – і для киян, і взагалі.

Перший дубль у головному протистоянні України зробив все той же Леоненко – 10 березня 1995-го (3:0, 52 і 56 хвилини). Цей дубль став і залишається найшвидшим в історії (одним із, бо 10 липня 2007-го Тарас Михалик теж забив два голи за чотири хвилини). І ще той матч завершився першою перемогою із великим рахунком.

Також цей поєдинок є найранішим Класичним у календарному році. Раніше у березні чи лютому гранди між собою не зустрічалися ніколи.

З 8 листопада 1994-го по 1 вересня 1997-го “Динамо” виграло 7 Класичних поспіль. Ця серія залишається рекордною – “Шахтар” зміг тільки повторити її, з 26 жовтня 2011-го по 16 квітня 2014-го.

Перша вольова перемогу у Класичному була зафіксована 2 жовтня 1995-го. Тоді “Динамо”, програючи 0:1 – виграло з рахунком 3:2. Програвали кияни у тому матчі 12 хвилин.

Найкращий гравець в історії українського футболу, Андрій Шевченко, забив свій перший гол в Класичному 13 квітня 1996-го – 7 хвилина домашнього матчу, 3:0. Цей матч став першим Класичним на третьому (після Республіканського у Києві та “Шахтаря” у Донецьку) стадіоні – стадіоні “Динамо”, який після смерті головного тренера киян Валерія Лобановського отримав ще і його ім’я.

6 вересня 1996-го уперше в історії протистояння грандів не забили пенальті. Першим невдахою з “точки” став гравець “Шахтаря” Валерій Кривенцов, який на 74-й хвилині міг вивести свою команду уперед (рахунок в матчі був 1:1, а закінчили 3:1 на користь гостей із Києва), але не зумів переграти молодого голкіпера “Динамо” Олександра Шовковського.

1999-го обидва Класичні завершилися нульовими нічиїми. Ця серія із двох матчів є найдовшою безгольовою у протистоянні. Повторити її команди змогли 2015-го (з тією лише різницею, що після других 0:0 пробивалися післяматчеві пенальті.)

---

1 жовтня 2000-го у Класичному відзначився забитим голом перший легіонер з-за меж екс-СРСР – угорський динамівець Ласло Боднар. Матч завершився унічию 1:1. Той матч став 13-м у безпрограшній серії “Динамо”, довших серій без поразок у Класичному кияни більше не мали.

Матч 7 квітня 2001 року на оновленому Республіканському, який отримав нове ім’я – НСК “Оліипійський”, – увійшов в історію Класичного відразу кількома подіями. По-перше, “Шахтар” виграв у Києві, уперше в історії. (Це взагалі була лише друга перемога гірників над динамівцями.) По-друге, уперше в Класичному забили два “справжні” легіонери, нігерієць Джуліус Агахова та покійний нині сенегалець Ассан Ндіайє.

І по-третє, на тому матчі були присутні 73 950 уболівальників, що є рекордом не тільки чемпіонатного Класичного, а й чемпіонатів України в цілому.

26 травня 2002 року уперше в історії Класичне відбулося не в чемпіонаті, а у іншому турнірі. Цим турніром став Кубок України – а матч відбувся відразу на фінальній стадії. Тоді ж уперше в протистоянні двох українських грандів був зіграний овертайм – і у ньому навіть був забитий гол, на 99-й хвилині відзначився найкращий форвард “Шахтаря” часів Міленіуму Андрій Воробей.

81 тисяча глядачів, зібраних на тому фіналі, стали рекордом в історії Класичного, так би мовити, в цілому.

А ще у тому матчі уперше в історії Класичного гравцю показали червону картку. Цим піонером став донеччанин Геннадій Зубов. З поля він пішов на 118-й хвилині, а порушення, за яке його і вигнали, було досить екзотичне – напад на асистента головного арбітра. (У киян перший вилучений  – Андрій Несмачний, за другу жовту – стався аж 5 жовтня 2003-го.)

Перший автогол, точніше, відразу два автоголи були зафіксовані у битві грандів 3 червня 2002-го, у Донецьку, коли “Шахтар” виграв 2:0 завдяки ударам у свої ворота Сергія Федорова та Горана Гавранчича.

Перший же автогол у гірників забив 21 травня 2003 року Адріан Пуканич, кияни тоді виграли на своєму полі 2:1, а точний удар Пуканича став останнім – і тому вирішальним у матчі.

10 квітня 2004-го у Класичному, яке завершилося з рахунком 2:4 на користь гостей-динамівців (найрезультативніший матч з “Шахтарем” для киян) забивали голи аж п’ятеро легіонерів – польський гірник Маріуш Левандовскі, київські латвієць Маріс Верпаковскіс, бразилець Діого Рінкон, хорват Єрко Леко та румун Флорін Чернат. (Єдиний український гол забив Анатолій Тимощук. Шість авторів голів, до речі, теж рекорд.)  Удруге таке розмаїття голеадорів-легіонерів у Класичному було зафіксовано 23 вересня 2012-го – тоді вони забили усі 5 голів.

До речі, поєдинок у квітні 2004-го став першим домашнім для “Шахтаря” за межами рідного однойменного стадіону – гірники переїхали на інший донецький стадіон, РСК “Олімпійський” (екс-“Локомотив”), який відповідав стандартам УЄФА.

А перший матч, у якому усі голи забили іноземці, стався значно раніше 2012-го  – 15 липня 2004-го у Києві “Шахтар” виграв матч чемпіонату 2:0, а голи забили уже згаданий Левандовскі та хорват Ігор Дуляй.

А за п’ять днів до того відбулося перше Класичне за межами Донецька та Києва. У Одесі, на старому ЦС “Чорноморець” (екс-ЧМП) команди розіграли перший в історії Суперкубок країни. В ньому ж уперше в історії Класичного пробивалися післяматчеві пенальті – після 1:1 після 120 хвилин. З рахунком 6:5 ту серію пенальті виграли кияни, а вирішальний удар забив голкіпер, найкращий голкіпер в історії як “Динамо”, так і усього українського футболу, Олександр Шовковський. (Перед тим, у серії із 20-ти ударів СаШо, як називали його уболівальники, відбив три.)

16 червня 2005-го уперше в Класичному вилучили гравців обох команд. На 70-й хвилині другу жовту отримав динамівець Родріго, через три хвилини пряму червону за удар ззаду по ногах показали гірнику Матузалему.

Усі голи на рахунку легіонерів, але тепер уже у складі обох команд зафіксували арбітри в наступному суперкубковому Класичному – 9 липня 2005-го. Тоді за “Шахтар” забив бразилець Елано Блумер, а за “Динамо” – покійний нині білорус Валянцін Бялькєвіч. Серію пенальті – уперше для себе в Класичному – виграв з рахунком 4:3 донецький клуб.

10 травня 2006 року в Класичному зафіксували найрезультативнішу нічию. У матчі останнього туру чемпіонату команди зіграли у Києві 2:2. (Така нічия була зафіксована ще двічі – причому одного року, 2007-го, 23 травня у Донецьку в чемпіонаті та 10 липня в Одесі на Суперкубку.)

Тоді ж свій перший гол в Класичному забив форвард “Динамо” Артем Мілевський. Відзначаємо ми його з тієї простої причини, що на цей момент саме Артем є найкращим бомбардиром у протистоянні двох українських грандів.

Зігравши у тому матчі унічию, команди уперше в історії завершили чемпіонат з однаковою кількістю очок. І, згідно тодішнього регламенту, відправилися у своє четверте місто – Кривий Ріг, – де на місцевому стадіоні “Металург” зіграли унікальний, єдиний в історії чемпіонатного Класичного “золотий матч” чемпіонату. Його з рахунком 2:1 виграв “Шахтар”.

Після цього матчу гранди наступного разу зустрілися у Одесі на Суперкубку 16 липня – і це уперше два Класичних поспіль пройшли не у Києві чи Донецьку.

6 листопада 2006-го, за мінусової атмосфери, на стадіоні імені Лобановського, відбулося Класичне, яке увійшло в історію під кодовою фразою “Браво, Федерація”. Таким криком відчаю – разом із оплесками та перед тим ще і киданням своєї шапки на газон – головний тренер “Шахтаря” Мірча Луческу відреагував на необ’єктивне, на його думку, суддівство.

Щодо суддівства, то варто відзначити, що у тому матчі уперше в історії протистояння грандів з поля попросили більше ніж двох футболістів. Червоні картки побачили перед собою Дмитро Чигринський, Даріо Срна (“Шахтар”) та Артем Мілевський (“Динамо”). Ну, і четвертим вилученим став власне Луческу.

Двічі поспіль за межами чемпіонату України гранди зіграли між собою 2007-го – спочатку 27 травня відбувся “класичний” фінал Кубку, а потім 10 липня Суперкубок.

Якраз у суперкубковому поєдинку стався найраніший дубль в історії Класичного – динамівець Тарас Михалик забив свій другий гол у матчі уже на 30-й хвилині. (Перший – на 26-й.)

У матчі 10 листопада того ж року на Класичному востаннє зібралося менше 10 тисяч уболівальників у одному із двох рідних міст команд-учасників. Це сталося на “Динамо” імені Лобановського, тоді прийшло на матч 5000 глядачів.

2008 року додалося відразу два міста в колекцію Класичного. Фінал Кубку 7 травня того року проводили у Харкові на ОСК “Металіст” – той матч відзначився епічною гонитвою гірника Володимира Єзерського за динамівцем Ісмаелем Бангурою. Тоді ж у Класичному вилучили відразу п’ятьох гравців – крім вищезгаданих, ще донеччан Брандао і Олександра Гладкого та динамівця Діакате. Більш “червоного” матчу в історії Класичного не було.

Суперкубок же 15 липня зіграли у Полтаві на стадіоні “Ворскла” імені Бутовського. Обидва трофеї виграв “Шахтар”.

З суперкубкового поєдинку розпочався унікальний для Класичного (і усього українського футболу) сезон-2008/09. У ньому гранди зустрічалися цілих шість разів. Причому на відміну від сезонів 2016/17, 2017/18, 2018/19 та 2019/20, де команди грали у трьох турнірах (ЧУ+КУ+СКУ) – у сезоні-2008/09 Класичне було зігране у чотирьох. І четвертим став перший – і поки що єдиний в історії протистояння українських грандів – єврокубок.

30 квітня 2009-го Класичне уперше в історії відбулося в рамках Кубку УЄФА. У Києві команди зустрілися у першому матчі півфіналу цього турніру, поєдинок тоді завершився нічиєю 1:1. А 7 травня у Донецьку завдяки голу Ілсіньо до фіналу – який він згодом і виграв – вийшов “Шахтар” (2:1). Одним із символів того протистояння стала фраза бразильського легіонера гірників Жадсона, викрикнута у одну із камер після вирішального голу на 89-й хвилині: “Де “Динамо”, де?!”

Через шість днів після єврокубкового півфіналу гранди зустрілися у ще одному півфінальному поєдинку – Кубку України. І це був перший випадок, коли у вітчизняному турнірі №2 Класичне гралося до фіналу. Той матч теж виграв “Шахтар” – але фінал КУ він програв, задовільнившись лише Кубком УЄФА. “Динамо” у тому сезоні упевнено виграло чемпіонат України.

Через 5,5 місяців після півфіналу КУ доріжки грандів перетнулися у чвертьфіналі наступного розіграшу цього турніру. Цей матч теж виграв “Шахтар”, але головним у ньому був не результат. Уперше в історії Класичне гралося на новому донецькому стадіоні – “Донбас-Арена”. До речі, усі сім матчів у “Динамо” на цій арені “Шахтар” виграв , із загальним рахунком 17/3.

---

Сьомим “класичним” містом, після Києва, Донецька, Одеси, Кривого Рогу, Харкова і Полтави, стали Суми. На тамтешньому “Ювілейному” команди 25 травня 2011-го розіграли Кубок України (який виграв “Шахтар” з рахунком 2:0).

Наступне кубкове Класичне, у 1/8-й фіналу, яке відбулося 26 жовтня 2011-го, примітне голом на 90+5-й хвилині. Його забив динамівець Артем Мілевський – і це був його восьмий, останній гол в Класичному. Ні більше, ні навіть стільки ж поки що не набив ніхто – по сім голів у динамівця Рінкона, гірників Марлоса та Алекса Тейшейри. На ці вісім “класичних” голів Артем рекордсмен витратив 5 років 5 місяців і 16 днів.

Той матч став початком серії перемог “Шахтаря” у Класичному – зупинилася вона на цифрі “7”, 16 квітня 2014-го.

У наступному Класичному, 7 квітня 2012-го, стався один із найгучніших скандалів в історії Класичного. Арбітр матчу, Юрій Вакс (який через кілька років утік на територію окупованого Криму) вилучив динамівця Дениса Гармаша, показавши йому другу жовту картку за самовільне повернення на поле після зупинки гри – хоча Гармаш, який перед тим отримав пошкодження, поле не залишав. Ця подія викликала бурхливі емоції у футбольній спільноті України, а матч став одним із найзгадуваніших в історії Класичного.

Наступна зустріч грандів на “Донбас-Арені”, 2 вересня 2012-го, принесла не тільки перемогу гірникам – а й рекорд відвідуваності цього стадіону у Класичному. На матчі зібралося 53 423 глядачі.

Третя поспіль зустріч грандів на “Донбас-Арені” – такої серії на одному стадіоні до того не було жодного разу, максимум грали два Класичних поспіль – увійшла в історію протистояння двома фактами. По-перше, “Шахтар” уперше виграв у “Динамо” з великим рахунком – 4:1. Після цього були ще чотири перемоги з рахунком 3:0, у чотири і більше м’ячів Класичне не вигравав ніхто.

По-друге, цей матч пройшов у рамках Кубку України – команди зустрілися на найнижчій стадії турніру, у 1/16-й фіналу.

Рівно за рік після “матчу Вакса-Гармаша”, 7 квітня 2013-го, команди зустрілися на оновленому до Євро-2012 НСК “Олімпійський” – зібравши рекордні (після реконструкції стадіону) 66 837 глядачів.

4 серпня того ж року команди востаннє – хоча тоді про це ніхто навіть не здогадувався – зіграли між собою на “Донбас-Арені”. Зараз стадіон знаходиться на окупованій території, і невідомо, коли туди повернеться футбол взагалі та Класичне зокрема. Сім Класичних на “Донбас-Арені” зібрали фантастичну відвідуваність – 50 890 глядачів у середньому за гру.

А у наступному поєдинку “Шахтар” удруге в історії порівнявся у загальному протистоянні з “Динамо” – перемога 2:0 на НСК “Олімпійський” стала 25-ю для гірників у Класичному, стільки ж було і у “Динамо”. Надалі “Динамо” трошки відривалося уперед, “Шахтар” ще двічі, у липні 2014 та 2015 років, наздоганяв суперників.

Після окупації рідного міста “Шахтар” переїхав до Львова, яке і стало 22 липня 2014-го восьмим “класичним” містом. Втім, перший матч грандів між собою на “Арені Львів” відбувся у рамках не чемпіонату, а Суперкубку.

А перший уповні домашній поєдинок із “Динамо” у Львові гірники провели 26 квітня 2015-го. Цей матч розпочав цікаву суху серію “Шахтаря”. У цьому і чотирьох наступних Класичних вони не пропустили від суперника жодного голу. Якщо врахувати поєдинок, що передував серії, та матч, у якому “Шахтар” врешті пропустив – то суха “класична” серія гірників розтягнулася на 589 хвилин.

Той же матч своєю нульовою нічиєю розпочав безпрограшну серію для “Шахтаря” у Класичному. Останнім матчем серії став поєдинок 17 травня 2017-го, у якому гірники перемогли  з рахунком 1:0. Поєдинок став 10-м поспіль, у якому “Динамо” не змогло обіграти суперників (у основний та доданий час – бо двічі кияни перемагали у серіях післяматчевих пенальті).

Суперкубок 14липня 2015-го примітний тим, що у цьому матчі єдиний раз в історії Класичного усі голи в матчі були забиті у доданий час. Даріо Срна реалізував пенальті на 90+2-й хвилині, а Бернанд забив з гри на 90+-4-й.

Перша “класична” перемога “Шахтаря” із великим рахунком у Києві була зафіксована 16 жовтня 2015 року. Тоді гірники виграли 3:0 – і цією перемогою уперше в історії протистояння обійшли “Динамо” за кількістю перемог (26:25).

Востаннє менше 10 тисяч глядачів на Класичному збиралося 1 травня 2016-го. У Львові на “Арені Львів” матч відвідало 6497 глядачів. Ті, хто таки дійшли – побачили єдину в історії протистояння другу перемогу з великим рахунком поспіль.

9 вересня 2016-го Класичне зібрало найбільшу кількість глядачів за межами своїх рідних міст. У Харкові на “Металісті” матч чемпіонату між “Шахтарем” та “Динамо” відвідали 39 677 уболівальників.

Найшвидший гол в історії Класичного забив Жуніор Мораєс – 12 грудня 2016-го, на 1-й же хвилині домашнього для його команди матчу. Цією командою було “Динамо”, і цей гол став єдиним для майбутнього українця у Класичному на боці киян – бо через деякий час він опинився по той бік барикад.

Цей матч, до того ж, тримає рекорд результативності у Класичному – 7 голів (4:3 на користь “Шахтаря”).

А ще у тому поєдинку був зафіксований єдиний дубль-автогол. Гравець “Динамо” Євген Хачеріді на 3-й та 88-й хвилинах матчу забивав у свої ворота.

Ну, і відзначимо, що пізніше у календарному році Класичне не грали ніколи ні до, ні після того.

21 квітня 2017-го востаннє до сьогодні на Класичному зібралося більше 50 тисяч глядачів. Це сталося, звісна річ, на НСК “Олімпійський”, а “Шахтар” тоді виграв 1:0.

Завдяки зміні у формулі проведення чемпіонату України 26 травня 2017 року команди зустрілися у четвертий раз в рамках одного ЧУ – і це теж рекорд, бо до того команди грали по двічі, а в сезоні-2005/06 завдяки “золотому матчу”, зустрілися три рази. “Динамо” тоді виграло на виїзді 3:2, а дубль Андрія Ярмоленка до сьогодні залишається останнім для киян у Класичному.

Фінал Кубку України 9 травня 2018 року пройшов у Дніпрі на “Дніпро-Арені”. Таким чином, це місто стало дев’ятим “класичним” в історії протистояння. (А ще воно пам’ятне тим, що це єдине Класичне, яке відвідав автор цього матеріалу.)

3 листопада 2018 року “Шахтар” виграв у “Динамо” з рахунком 2:1, а перший гол за гірників забив Жуніор Мораєс. Таким чином він став першим і поки що єдиним футболістом, який забивав у Класичному за обидві команди. На сьогодні на його рахунку шість голів – 1 за “Динамо”, 5 за “Шахтар”.

Останній на сьогодні “класичний” фінал Кубку України (і взагалі матч грандів у цьому турнірі) відбувся 30 жовтня 2019-го. Тоді Динамо” перемогло 2:1 завдяки голу Дениса Попова на 112-й хвилині – і цей точний удар є найпізнішим в історії Класичного.

10 листопада 2019-го команди востаннє на наступні кілька років зіграли із глядачами на трибунах. Через пандемію коронавірусу наступні п’ять Класичних відбулися за зачиненими дверима.

---

4 липня 2020-го в Класичному востаннє забивав ненатуралізований українець – Євген Коноплянка відзначився на 39-й хвилині матчу. Після того усі 12 наступних голів забили іноземці, втім, два з них на рахунку громадянина України Жуніора Мораєса.

25 серпня 2020 року в Класичному востаннє забивали дві команди – “Шахтар” тоді програв домашній матч на “Олімпійському” з рахунком 1:3.

22 вересня 2021-го, у 99-му Класичному, на трибуни після майже дворічної відсутності повернулися глядачі. Поєдинок Суперкубку на НСК “Олімпійський” зібрав 27 553 глядачів.

Отже! Власне кажучи, статистика.

Турніри

Чемпіонат України – 67 матчів, +25=17-25

Кубок України – 16 матчів, +9=2-5 на користь “Шахтаря”

Суперкубок України – 14 матчів, +5=5-4 на користь “Динамо”

Кубок УЄФА – 2 матчі, +1=1-0 на користь “Шахтаря”

УСЬОГО: 99 матчів, +39=25-35 на користь “Шахтаря”

Стадіони і глядачі

ДНІПРО (28 155):

Дніпро-Арена – 1 матч, +1=0-0 “Шахтар”

ДОНЕЦЬК (782 628):

ЦС Шахтар (230 500) – 11 матчів, +3=5-3

РСК Олімпійський (195 900) – 8 матчів, +4=2-2 “Шахтар”

Донбас-Арена (356 228) – 7 матчів, +7=0-0 “Шахтар”

КИЇВ (1 203 181):

Республіканський (14 200) – 3 матчі, +2=1-0, “Динамо”

Динамо ім. Лобановського (257 438) – 19 матчів, +12=5-2, “Динамо”

НСК Олімпійський (931 543) – 23 матчі, +12=3-8, “Шахтар”

КРИВИЙ РІГ (29 734):

Металург – 1 матч, +1=0-0, “Шахтар”

ЛЬВІВ (63 827):

Арена-Львів – 3 матчі, +2=1-0, “Шахтар”

ОДЕСА (276 581):

ЦС Чорноморець-ЧМП (127 362) – 4 матчі, +1=3-0, “Динамо”

Чорноморець (149 219) – 5 матчів, +2=1-2

ПОЛТАВА (59 271):

Ворскла ім. Бутовського – 3 матчі, +2=1-0, “Динамо”

СУМИ (27 800):

Ювілейний – 1 матч, +1=0-0, “Шахтар”

ХАРКІВ (244 647):

ОСК Металіст – 10 матчів, +4=3-3 “Шахтар”

УСЬОГО: 2 715 824 глядачів

Найкращі бомбардири

Артем Мілевський (“Динамо”) – 8 голів

Марлос (“Шахтар”), Діого Рінкон (“Динамо”), Алекс Тейшейра (“Шахтар”) – по 7

Андрій Воробей (“Шахтар”), Олег Гусєв (“Динамо”), Едуардо (“Шахтар”), Жадсон (“Шахтар”), Луїс Адріано (“Шахтар”), Жуніор Мораєс (“Динамо” – 1, “Шахтар” – 5), Андрій Шевченко (“Динамо”), Андрій Ярмоленко (“Динамо”) – по 6

Алан Патрік (“Шахтар”), Маріуш Левандовскі (“Шахтар”), Сергій Ребров (“Динамо”), Факундо Феррейра (“Шахтар”) – по 5

Валентин Белькевич (“Динамо”), Віктор Леоненко (“Динамо”), Максим Шацьких (“Динамо”) – по 4

Ісмаель Бангура (“Динамо”), Беньямін Вербіч (“Динамо”), Домагой Віда (“Динамо”), Денис Гармаш (“Динамо”), Олександр Гладкий (“Шахтар”), Карлос Де Пена (“Динамо”), Клебер (“Динамо”), Сергій Попов (“Шахтар”) – по 3