Легендарний Печерський суд закрив екс-заступника міністра оборони Ігоря Павловського (під застьаву у майже пів мільярда гривень). І? І тут починається найцікавіше.

Те найцікааіше, яке називається “українцям треба об’єднуватися перед лицем неминучої загрози”. Ок, подумав я. Чим не привід для об’єднання українців, подумав я. Чергова жертва режиму, після Гандзюк, Ріффмастера, Стерненка та ін. Причому жертва певною мірою сакральна – наскільки сакральною може бути людина із фразою “захист Маріуполя” в бекграунді.

Що ж, вирішив я, і пішов об’єднуватися. Але – диво дивне. На сторінках тих людей, які затято підтримували інших жертв режиму – тих-таки Гандзюк і Стерненка,, – нічого про Павловського немає. І у самого Стерненка немає. Про Авакова є. (Навіть хтось там пропонує на посаду міністра внутрішніх справ самого Стерненка, але на божевільних, все життя яких складається із безперервного творення кумирів, а потім, пізніше, із їхнього ж обсирання, ми не звертатимемо увагу зі зрозумілих медичних причин.) А про Павловського немає.

Ех, подумав я. Як же об’єднуватися, якщо навіть така, начебто неконтроверсійна фігура – вона знову не об’єднує усіх українців…

Так, а тепер давайте серйозно. Особюисто мене ця мантра про об’єднування уже достатньо заїбала, аби врешті висловитися. Ви пам’ятаєте мітинги на підтримку Стерненка? Пам’ятаєте, що казали ті, хто – чи то по дурості, чи то про заказу – вмовляють нас об’єднуватися? Шо Стерненко, він, звісно, не янгол з крилами – але тут питання не в персоні, а в протидії режиму. Ну ок, сказала частина українців, хай так. Прийшла на мітинг на підтримку Стерненка. Прийшла на абсолютно безглузду акцію протесту під минулорічною ще вивіскою про “Імпічмент-відставка-суд” від “Демсокири”.

А тепер ті самі люди прийшли на акцію на підтримеку Пааловського – де вони цілком очевидно очікували побачити і своїх начебто сусідів по проукраїнському табору. А що вони побачили?

А побачили вони те, що їх знову – вчергове і не востаннє – кинули через хуй. Або обвели круг пальця, якщо вам так приємніше читати. Причому – ви вибачте, але воно так є – це було настільки прогнозовано, що навіть нудно. Невже ви всерйоз вірили, що гандзюківці чи стерненківці прийдуть вписуватися за “вашого (порошенківського)” Павловського? Тоді у мене для вас погані новини.

Тут, до речі, треба чітко розуміти, що є люди, які мали особисті стосунки із Гандзюк (дружні, родинно-кумівські та ін.), що є люди, які мають певні власні стосунки із Стерненком. Із ними усе зрозуміло, до них немає питань – як до будь-кого, хто вийде захищати винятково своїх рідних і близьких. Це нормальна людська реакція, ненормальна – це якраз павлікоморозівщина, коли рідних і близьких здають під впливом якихось “ідеалів” (наспрааді – зомбуючих технологій). Але таких наспрпавді меншість. Та і ця меншість теж грішить бажанням підрозказати за всезагальну справедливість – яка, втім, чомусь розповсюджується на їхніх людей, а на інших чомусь ні.

Окреме питання – ота партія “фюрера” Гудименка. Ви пам’ятаєте, я писав про те, що одне діло – влаштувати абсолютно безглузду з практичної точки зору, але (саме тому й) ідеальну для піару акцію з “імпічментом”, а зовсім інше – реальна справа за реальних людей чи речі. Ну от вам приклад. Коли “імпічментували” (до речі, чим закінчилося, не нагадаєте?) Зеленського – від прапорів та логотипів Д7 в очах рябіло. А коли дійшло до спроби посадити реальну людину, яка робила реальні речі в реальному 2014 році – що? Отож-то.

Ще одне – вже згадане вище. На сторінці у Стерненка я побачив пост про те, що от його б міністром внутрішніх справ. Звісно, це писала людина несповна розуму – не психічно хвора, а іменно шо несповна розуму, тобто у якої не вистачає розуму подумати, проаналізувати це питання. Що ти, юзернейм, знаєш про Стерненка? Про його бекграунд, зв’язки і т. ін., яке вилізе (обов’язково вилізе, інакше не буває) після гіпотетичного його призначення? (Як вилізло у випадку із Зеленським, наприклад.) Скоріш за все, нічого. Але – він же так гарно розказує на мітингах за справедливість і проти зеленого режиму!

А я попереджав, Ще в історії із Ніцой попереджав – задовго тобто до появи Стерненка “на широкому екрані” – люди, ви робите велику помилку, концентруючись на персонах, а не на ідеї. Ви творите чергових кумирів. Які знову вийдуть вам боком. Ну ок, відбили Стерненка від буцегарні. Навіщо ви далі розганяєте тему “ах какого мальчіка”? Щоб що? Ну, ті, кому це вигідно – до них питань немає. (Точніше, є, але іншого характеру.) А ви, корисні ідіоти? Ви ж самі призводите до того, що рано чи пізно мізки у люденй скручуються до отакого от – “дайош Імярека на таку-то посаду”. Із відповідними наслідками.

Саме тому, до речі, я майже ніколи не пишу пости в стилі – “а он дивіться, що такий-то сказав!” (Це стосується навіть, чи, може, і у першу чергу, й Портнікова – єдиного українського журналіста загальноукраїнського рівня впізнаваності, якого я читаю і з чиїми думками досить часто, хоч і не заажди, погоджуюся.) Тому, що таким чином я додаю ще один камінчик у цю муровану стіну майбутнього постаменту. А цього я не хочу, бо бачу, яким це може бути злом. Я якось інтуїтивно невзлюбив ще Тимошенко – і уже на початку 2005-го, ще до інавгурації, у розмові з колишнім однокурсником говорив про те, що її ніяк не можна призначати прем’єром, бо буде горе. Але суспільство, яке тоді ще не розуміло згубних наслідків цього кумиретворіння, так розігнало тему Тимошенка, що Ющенко був змушений її призначити. Що було далі – знають усі, хто хотів знати.

І одна справа – мертва Гандзюк. А зовсім інша – живий Стерненко. Ви ж, ті притомні українці, які піддалися на спокусу помітингувати “винятково проти режиму, а не за Стерненка” – ви ж самі доклалися до його майбутнього першого (чи, принаймні, у топ-5) номеру у списку чергового “голосу”, чергової партії одноденки. Запам’ятайте це, хоча можете і не запам’ятовувати – я після наступних парламентських виборів нагадаю. Це вашими зокрема руками його ведуть у Раду. Для чого? А подумайте. Згадайте його бекграунд.

І тепер подумайте ще над одним моментом. Чому ті, хто пропонують вам об’єднуватися – роблять це тільки під час вигідних їм самим проєктів? Подумали? Правильно – тому, що їм на їхні акції потрібна масовка. А на умовно “ваші”, з “лівими” (для них) Павловськими – вони ложили те, чим Зелебобій на роялі грав. Прямо і відверто. А ви продовжуєте вірити у мантри про об’єднання – навіть не задумуючись над тим, ХТО і НАВІЩО їх продукує. Точно так же, як радянські люди, нехай і за інерцією, але все ж вірили у боротьбу за мир – не замислюючись над тим, що цю боротьбу чомусь очолює їхня кровожерна держава.

Українці самі, власними руками, привели до влади Тимошенко після першого Майдану. Самі, своїми руками, зліпили кумирів з Яроша і “Правого сектору” (до речі, де вони?) після Майдану другого. А потім, коли цю тему відповідні структури опанували уповні – кумиротворіння набуло таких масштабів, що Московії й справді не потрібна ніяка велика війна. Українці і самі знищать свою країну, причому від святою вивіскою підтримки тих, хто складно гутарить з трибуни. Знищать, навіть не замислюючись над тим, хто і чому провів того чи іншого персонажа на ту чи іншу трибуну.