Ця страшна історія може, ні, навіть має і повинна потягти за собою іще страшніші – але цілком логічні і, можливо, справедливі – наслідки.

Історія така. Вчора у Києві один житель розстріляв іншого. Просто взяв автомат (ок, карабін “Сайга”), вийшов на сходи і стрельнув. Тобто, звісно ж, не просто. Там була передісторія. А вона, ця передісторія, така.

Стоїть будинок. ОСББшний будинок, що важливо. Починається опалювальний сезон. А цьому будинку тепло не подають. Чому? Тому, що на весь будинок знайшлося два боржники, які не платили за комуналку стільки, що набігло більше мільйона гривень. Нічогенька сума, еге ж?

Будинок, значить, не підключили до опалення, але людям треба якось грітися. Люди повмикали електрообігрівачі, що прогнозовано призвело до масового вибивання запобіжників. Весь будинок залишився без світла –  і, відповідно, тепла.

Керівництво ОСББ пішло розбиратися із одним із боржників. І виявило іще крутіші речі. Цей чуваня, який накопичив купу боргів – попідключався то до аварійного освітлення, то до сусідів. Ну от просто – зламав замок на щитовій і підключився.

Коли його спіймали на цьому, він пішов у квартиру, взяв карабін і стрельнув у того, хто закривав собою щитову. Це коротка фабула, детальніше можете прочитати тут, я лише додам, що це аж ніяк не жебрак чи малоімущій (карабін один грошей коштує немаленьких, як ви розумієте). А ми тепер поговоримо про те, що залишилося за кадром уваги журналістів – але попало на відео.

Дивіться, що виходить. Живе собі сім’я. Небідна, думаю, сім’я. (Принаймні, є підстави так вважати.) Не платить за комуналку. Ба більше – просто краде електроенергію. Але! Зверніть увагу на відео (за лінком у попередньому абзаці), там у самому кінці є одна ключова фраза. Вона повторюється двічі – спочатку, на 1:09 дружиною, а за кілька секунд самим “ворошиловським стрілком”. Звучить ця фраза так – “Що ви наробили!”

Ви. Це було сказано, повторюся, самим вором, який розстріляв людину, та його дружиною. Сказано на адресу членів ОСББ, які прийшли до цієї сім’ї вимагати дотримання законодавства і виконання покладених обов’язків.

І отут ми повертаємося через абзац назад – і звертаємо увагу на усталену фразу, якою я назвав цю людину. “Ворошиловський стрілок”. Я зробив це невипадково. Бо цей Олексій Берестецький, попри те, що він давно киянин (у базі 2002 року він уже прописаний на Софіївській Борщагівці) – він родом з Луганська. І отут криється, на мою думку, головна причина усієї цієї історії. Історії, яка потенційно матиме дуже серйозні наслідки.

Є таке поняття “жлоб”. Ні, не в тому спрощеному смислі, який часто використовується – мовляв, жадина. Я колись читав одну дуже круту, просто-таки вичерпну статтю про явище жлоба і жлобізму, зараз уже, звісно, не знайду, але на ресурсі Луркмор дуже непогано це явище розписано – можете прочитати.

Так от, в Україні, так вже склалося в силу різних історичних, політичних та інших причин – заповідником жлобів є якраз та територія, до якої входить Луганськ. Її називали ПіСУАР, називають “Новороссія”, найчастіше просто “південний схід”, або рідною мовою жлобів “юга-васток” України. Ті, хто живуть на цій території, чудово знають представників жлобізму. Людей, які завжди і у всьому шукають лише свою власну вигоду, плюючи на усіх і уся. От як в цій історії. “Не хочу платити – і не буду, наїбу, підключуся натіхаря. Мені всі винні, а я нічого і нікому”. Бо головний і чи не єдиний принцип існування жлоба – це відома приказка “Чьтоби у мєня всьо било, а мнє за ето нічєво нє било”.

Керуючись цим гаслом, та й взагалі своїм жлобським світоглядом, жлоб НІКОЛИ не визнає свою неправоту у будь-чому. Саме тому (!) і прозвучала та фраза – і від цього Берестецького, і від його дружини – “що ВИ наробили”. Ви. Члени ОСББ. Вони наробили. Що наробили? А те, що прийшли і забрали у нього його халявну можливість отримувати електроенергію. Ви читали статтю на Луркморі? “Нє наєбьош – нє проживьош” там було сказано. Он цей жлоб найобував і жив собі спокійненько. А тут хтось прийшов і посмів на цю його сторінку життя посягнути – і посягнути успішно. Хтось прийшов і відібрав у нього халяву, відібрав у нього можливість найобувати. То що йому залишалося? Тільки усіма доступними методами захищати СВОЄ. “Своє” у розумінні жлоба, звісно ж.

(До речі, не думайте, що жлоб може рано чи пізно змінитися під тиском обставин чи якихось зовнішніх факторів. Це неможливо. Сформований дорослий жлоб – це на усе життя. Можете навіть не чекати.)

А тепер – до заголовка. Причому ж тут Москва? Справа в тому, що після початку 2014 року з території окупованого Донбасу виїхало немало людей. І людей, і жлобів. На вільній українській території до них, в принципі, ставляться толерантно (хоча я ще 2015 року в ефірі запорізького “Громадського” розповідав, як такі переселенці, очевидно, патентовані жлоби, чудили у зйомних квартирах у Запоріжжі; відео можете пошукати на Ютубі). Але одна ситуація – просто мати справу із людиною, яка приїхала “звідти” і з усіх своїх якостей виявляє лише жлобсько-недоімперське небажання переходити на мову оточуючого середовища. Тут я говорю перш за все про Правобережжя, Волинь і Галичину, у тому ж Києві мовний аспект такий, що жлоба-переселенця із ОРДЛО за ним не вирахуєш. А у Тернополі чи Луцьку – запросто.

Це (небажання переходити на українську), повторюся, одна ситуація. Але коли такий жлоб реально може вийти із автоматом і стрельнути в людину, яка лише добивається виконання норм законодавства – це уже зовсім інша ситуація. І через цю ситуацію в Україні рано чи пізно – скоріше рано, бо інстинкт самозбереження відмер ще не у всіх громадян цієї країни – почнуть дивитися на тих, хто говорить в україно- чи в-основному-україномовних населених пунктах московитською мовою підозріло. “А раптом воно таке саме, як отой, що в Києві людей постріляв?” І тоді, повірте, буде уже до сраки, що цей луганський жлоб ніякий не переселенець, а понаїхавши у давні спокійні часи; буде до сраки, що далеко не усі переселенці – це представники жлобятні (а це дійсно так, у мене, як, напевно, і у кожного з вас є такі знайомі, які виїхали із ОРДЛО після початку війни). Це все буде уже неважливо. Бо стереотип сформується.

Рівно так само, як він сформувався у Москві щодо понаїхавших, гастарбайтерів із Кавказу і Середньої Азії. Там абсолютно не дивиною є оголошення “Здам квартиру особам слов’янської зовнішності”, я буквально тиждень-два тому читав історію про студентку із Узбекистану, якій батьки не могли зняти житло саме через її паспорт (і, відповідно, зовнішність, хоча до неї і не дійшло – все зупинилося на рівні “Ааа, із Срєднєй Азії? Нахуй”).

Так от. Рано чи пізно – і, скоріше, рано, що, в принципі, навіть і непогано – Україна почне ставитися до переселенців із ОРДЛО, а якщо взяти ширше, взагалі понаїхавших із “юга-вастока”, тобто з промислових русифікованих міст Сходу і частково Півдня, саме отак, як москвичі до вищезгаданих понаїхавших.

А знаєте, чому я сказав “непогано”? Та тому, що щеплення – це завжди непогано. А оце превентивне настороження і відторгнення – воно і буде певною мірою щепленням. Інакше жлоби просто знищать Україну, перетворивши Галичину на Донбас, Івано-Франківськ на Нікополь, Заліщики на Першотравенськ. А воно вам, українці, треба?

P.S. Так, звісно, ви абсолютно праві – під час цього процесу постраждають і невинні уродженці ОРДЛО/південного сходу. Це неминуче. Як неминуче запалення місця щеплення, підняття температури і таке інше. В кінці кінців, ніхто не заважає цим людям, приїхавши до Дрогобича чи Коломиї – соціалізувати, ставати частиною того суспільства, до якого вони понаїхали, правда? Ніхто не заважає вести себе згідно закону, сплачувати комунальні послуги і не стріляти у сусідів, правда? І тоді ніякого особливого ставлення не буде.