Про цю тему хотів поговорити ще на минулому тижні, та все якось заніколилося. І от, нарешті, дійшли руки.

Написав я пост про те, як для псевдосімферопольської “Таврії” почали клянчити гроші у Зеленського. Звісно ж, у коменти набігли уболівальники чи фанати цього клубу. Ось я заскрінив:

Ну, до хамства і приниження опонентів з боку футбольних фанатів я давно звик. У них взагалі більша частина взаємодії із всесвітом на цьому побудована, аж до перейнятого у зеків сексуального приниження – все оце “сасітє хуй, кроти” і т. ін., воно, думаєте, звідки? Із тюремної традиції, де секс – це елемент підкорення і приниження.

Одним словом, на всі ці закиди про “вміє тільки писати хуйню” та “задрочену хрущовку” я уваги не звертав – нічого нового. А от там, де “во первых” – цікаво. І варто розглянути.

От був такий клуб “Таврія”. Хоча – чому був, він і досі існує, можете переконатися в цьому самі за лінком. Але після анексії Криму його, на відміну від донецьких і луганської команд УПЛ, чомусь не стали перевозити на материк. І фактично він зник – хоч на папері юрособа досі існує, як бачите.

Через 2 роки “Таврію” “відродили” у Херсоні. Насправді це був просто новодєл із схожими назвою і емблемою. Таке часто трапляється в інших країнах. Але якщо, наприклад, в Італії ці новодєли викупляють права на спадщину історичних клубів, якщо, наприклад, в Іспанії ніхто собі історію попередніх клубів не приписує – то в Україні з її вічним бардаком і безпардонністю просто називають клуб майже так, як і попередній, і гордо заявляють про “відновлення”. “Таврія” і “Металург”, “Прикарпаття” і “Львів”, та багато інших прикладів підтверджують це правило. Чекайте, ще “Дніпро-1” акуратно трансформується у “Той Самий Дніпро”.

Але я не про це. А про позицію отих людей, які писали мені в коментарях. От дивіться. Хтось створив клуб. Мета? Я думаю, банальна – вибити грошей під святе діло, відродження кримського футболу на материку. Мовляв, Крим – це Україна, ми про нього не забуваємо, ось навіть футбольну гордість республіки відродили, дайте під це діло грошей. Ще й сам пан Куніцин, відомий у Криму персонаж, в це діло вв’язався.

Потім – якщо вірити словам людей в коментарях – якимось робом цю новодєльну “Таврію” віджав місцеви, бериславський (де й грає “Таврія”) божок. (Думаю, не віджав, а засновники “Таврії”, зрозумівши, що грошей у держави не вициганиш, просто скинули місцевому чуваку цей баласт.) І все б нічого, звична справа – від одних аферистів клуб перейшов до рук інших. Чи мали ми таких “арсеналів” бачили? Але.

От люди пишуть, що вони щиро підтримували, форму купували за свій рахунок. Повіримо їм на слово – купували. І отут найвеселіша сторінка усієї історії. А кому вони купували форму? Ко-му?

А купували вони форму чужій юридичній особі, яка просто назвалася чужим іменем для своїх меркантильних цілей.

Тобто – це якби я прийшов до вас додому, назвався іменем вашого зниклого родича і усівся б у вас на 16 аршинах, ще й гроші час від часу вимагаючи, лише на підставі того, що я на цього родича схожий. Такий український Джек Соммерсбі – коли краєугольною цеглою виступають почуття до дзвінкої монети. То як – ви б дали мені грошей на джинси і кросівки?

А от люди давали.

Замість того, щоб самим створити свою “Таврію” і по мірі своїх фінансових можливостей її утримувати. І тоді не виникатиме проблем із “віджаттям” та усім іншим.

Так, звісно, ця “Таврія” не те що про першу лігу не мріятиме – вона, скоріш за все, гратиме на рівні максимум Херсонської області, а то й якогось там району області. Але ви ж уболіваєте не за медалі і кубки, а за ім’я, чи не так?..

Звісно, такого ніколи не буде. Ніколи не буде навіть єдиного реально можливого подібного проекту – проекту фанатів “Динамо”, незадоволених Суркісами. От їхніх зусиль, їхнього фінансового та іншого вкладу – цілком би вистачило на другу, а, може, й першу лігу. Тому, що людям не це потрібно. Їм потрібно пишатися. Двома Кубками Кубків чи перемогою в чемпіонаті України 1992. І заради цих причин для пишання вони закриватимуть очі на все, що завгодно. Он у Запоріжжі ж навіть проукраїнська частина спокійно уболіває за “Зорю” рига Геллєра, “Металург” ахметівця Буряка і навіть “Мотор” відвертого українофоба Богуслаєва. І в Києві переживуть повернення Суркіса до Ради під знаменами антиукраїнської “Опозиційної платформи” українофобів Медведчука і Рабіновича. (Тим паче, що цей Суркіс формально ніякого відношення до ФК “Динамо” не має гагагага)

Мораль? Бог з вами, Єгор Філіпович, яка тут мораль. Не сприймайте цих людей всерйоз – єдина моя вам дружня порада. І їхні футбольні проекти теж.