Один В’ятрович. Два інтерв’ю. Дві журналістики.

Я сьогодні переслухав два інтерв’ю Володимира В’ятровича. Просто стало цікаво його послухати, все-таки очільник УІНП, “батько декомунізації” та й взагалі важлива людина.

Спочатку знайшов оце, від “Цензора”. Ольга Скороход працює в кадрі.

Потім оце, від ZIKа. Тетяна Даниленко працює в кадрі.

Так от, що я хочу сказати.

Перше інтерв’ю я прослухав із насолодою і задоволенням. Журналістка, тримаючись максимально коректно, розкрила усі чи майже усі теми, які стосуються В’ятровича та його робочого місця. Без якихось емоційних випадів, натяків і т. ін. І В’ятрович спокійно, без емоцій, розказував, критикував – і нинішнього президента, і попереднього.

І друге інтерв’ю. Де людина в кадрі (не беруся назвати її журналісткою; можливо, у вас будуть свої думки з цього питання) працювала не на розкриття тих чи інших тем, а для вкидання тих чи інших меседжів. Наприклад, коли зайшла мова про Євромайдан, а далі війну – Даниленко відразу почала наїжджати на Порошенка. Абсолютно необґрунтовано шодо теми інтерв’ю і персони гостя в студії.

Далі. Декомунізація. Точніше, реакція на неї Зеленського. Той же якось сказав, що, мовляв, забагато Бандери і ще когось там з’явилося на українських вулицях. “І дійсно, із 52 тисяч”, – почала свій вкид Даниленко. (“52 тисяч” тому, що перед цим В’ятрович озвучив цю цифру перейменованих об’єктів.) “І дійсно, із 52 тисяч, – красиво і ефектно парирував цей вкид В’ятрович, – на честь Бандери назвали 32 вулиці. Це забагато?”

Розумієте, тут або вона не володіє інформацією – а в цьому я на 99% упевнений – і просто діє на емоційному рівні, мовляв, щодо проспекту Бандери в Києві було багато шуму, значить, “бандеро-перейменувань” забагато. Або вона прямо спеціально бере і накидає на цю тему – декомунізації, українізації, патріотизації України.

Ще один момент – її фраза “В Європі за прізвище Бандера ледве вже не садять”. Тут так само. Або Даниленко знов-таки орієнтувалася на емоційну складову – галас у Польщі, або це спеціальний вкид на тему українізації, декомунізації. І на попередню владу – мовляв, бачите, до чого Порошенко докерувався, що тепер українців в Європі (де, в Португалії? Чи, може, Ісландії? Чи навіть Німеччині?) садитимуть за прізвище “Бандера”!

Сподіваюся, я вам доступно пояснив, де працювала журналістка, а де працювала журналістська блядь. Дякую за увагу. Поважайте журналістику і журналістів, чмуріть і висміюйте журналістичних блядєй.